Історії трьох українських медіа, які працюють з журналістикою рішень: «Рубрика», The Devochki та Varosh. 

Акцент не на проблемі чи герої, а на рішенні. Не просто історія успіху, а докладна інструкція, яку можна повторити. Solution journalism стає дедалі популярнішою у світі. Її приклади є у The Guardian,  The New York Times, CNN. Ми знайшли українські медіа, які працюють із такими темами й розпитали головних редакторок про складнощі роботи, реакцію аудиторії та інтуїцію. 

«А де тут солюшенність?»

Джерело: «Рубрика»

Із Watchdog перетворились у Guide-dog, завдяки чому відвідуваність сайту виросла у два рази. Колеги критикують, а читачі підтримують. Це все про «Рубрику» – перше медіа рішень в Україні.

«Рубрику» два роки тому заснувала команда журналістів, які працювали у газеті «День». Із соціально-політичного у медіа рішень сайт перебудували восени 2019-го. «Рубрика» фінансується грантами, через рекламу, а нещодавно у видання зʼявився й інвестор. За місяць сайт збирає 3-5 мільйонів переглядів. Ядро команди складається із 10 працівників, ще є ті, хто працює парт-тайм.

«Ми існували більше року, як влітку 2019-го на журналістській конференції в Тбілісі почула виступ американського ментора-експерта Джеремі Дрюкера. Він розповідав про концепт журналістики рішень. У мене вистрілило: так, це те, до чого інтуїтивно прагнули» – розповідає головна редакторка та співзасновниця «Рубрики» Анастасія Руденко. – «Ми позиціонували себе як медіа для соціально-активних українців. Але нарешті я дізналась про той підхід, який ідеально нас зображував».

Поставили все на червоне – так вона описує зміну курсу видання. Під нові теми повністю переробили сайт. Писати у межах концепту вчились на вебінарах та тренінгах від експертів із Transitions Online (американо-чеської організації, яка займається освітою журналістів Східної Європи) та Solutions Journalism Network (міжнародна спілка, яка просуває журналістику рішень). Одним із викликів стала ілюзорна легкість таких матеріалів.

«Матеріали журналістики рішень можуть здаватися «історіями успіхами» або «how to». Але це не так. У справжньому solution story мають бути такі компоненти: проблема, наявність відповіді на цю проблему, докази ефективності і обмеження. Запропоновані рішення мають бути масштабованими, тобто щоб воно піддавались відтворенню іншими людьми. Не важливо ХТО зробив, а важливо ЯК. Не кожен кейс і історія підходять під цей концепт. Під час пошуку та вибору теми у нас навіть з’явилась фраза: «А де тут солюшенність?», – розповідає головна редакторка.

Команда сайту «Рубрика».

Також не вистачає авторів, які готові розібратися у проблемі, а потім для читачів розкласти рішення по поличках. А челенджем та простором для компромісу стало бажання дотримуватися підходу у всіх розділах сайту, – каже Анастасія Руденко.

«Неможливо у межах журналістики рішень комплексно висвітлювати все, що відбувається в Україні.  З одного боку хочемо писати саме в такому підході і такій філософії, з іншого боку – бути масовим виданням та збирати мільйони читачів. Нам не цікаво писати для якихось пари тисяч чоловік, які розуміють, у чому цінність. Ми хочемо бути мільйонником».

Зараз на сайті є новинна стрічка і рубрика «Що відбувається?». Згодом у кожен матеріал хочуть додавати блок журналістики рішень.

Після зміни курсу відвідуваність сайту виросла з 800-900 тисяч переглядів на місяць до кількох мільйонів. Великий приріст був у карантин. Активно читали кейси від вчителів про дистанційну освіту в школі, як виживають ресторани у маленьких містах під час карантину, досвід компостування на міському рівні в Переяславі замість спалювання сухостою. Головна редакторка розповідає, що журналістика рішень читачам заходить, вони залишають позитивні відгуки, а ось колеги до медіа ставляться із сумнівом.

«Коли кажу, що ми придумали і хочемо тільки так і робити, відповідають, а у чому відмінність? Чим ви відрізняєтеся від інших? Деякі налаштовані з інтересом. Але кращою відповіддю на скепсис буде наша робота. Ми хочемо створити спільноту людей, які будуть приходити за контентом, що надихає та дає корисну інформацію».

Поки solution story виходять кілька разів на місяць, вони на сайті під тегом «рішення». Мета – публікувати одну на тиждень. Зараз у «Рубриці» працюють над тим, щоб «рішення» з’являлись у всіх темах, навіть політичних. А ще створюють свою тваринку для соцмереж та стікерів. Нею стане крижень. 

«Рубрика» – повноцінне медіа solution story. Але серед інших українських ЗМІ є й такі, які теж використовують такий принцип висвітлення рішень. Іноді навіть інтуїтивно, аніж спеціально. Далі трохи про них. 

The Devochki: «Ми не про рішення, ми про досвід»

Джерело: The Devochki, Facebook

Про те, як впоратися із розладом харчової поведінки, як організувати жителів рідного міста здавати кров, як видати власну книжку — про все це пишуть у The Devochki. 

The Devochki існують 7 років. Видання живе на гроші від реклами, а під час карантину запустили і платну підписку. У середньому сайт набирає 100 тисяч переглядів на місяць. Редакція складається із 4 постійних людей, але загальну кількість дописувачок порахувати складно. Це нішеве медіа від жінок для жінок і про жінок.

«Ми не відштовхувалися від певного формату та не задумувалися про журналістику рішень. В роботі над проєктом працювали над темами, а з формами експерементували», – розповідає головна редакторка Оксана Павленко.

Говорити про жінок, давати їм можливість розповісти про себе та свою проблему, висвітлити її рішення – до цього прийшли у The Devochki. Теми дописів на сайті різні: це і особисті переживання, і складні життєві обставини, і жіночі ініціативи. Прочитавши чиюсь історію, можна приміряти її на себе, заспокоїтись або навпаки – ухвалювати якесь рішення.

Команда сайту The Devochki

«Ми проходили різні етапи становлення, працювали із багатьма темами. В 2018 році дійшли до нового формату видання, сформували свою місію –  бути майданчиком для жіночого досвіду.  У більшості особистих історій є точка А і точка Б. І шлях, який пройшла героїня по цій дорозі», – каже Оксана.

Читачів приваблюють емоційні теми, пов’язані зі здоров’ям або особистим досвідом, наприклад, переїзду в іншу країну. Досвід дівчини, якій зробили гістеректомію – видалили матку, чи дівчини, котра перехворіла на кір, чи будує своє життя після переїзду у Амстердамі. При виборі теми на першому місці –  зміст. Обирають те, що турбує жінок.

«Ми давно працюємо з жіночим ком’юніті. Тому постійно знаємо, про що писати далі. Я активна в соціальних мережах. Якщо бачу якийсь цікавий пост у соцмережах, пропоную авторці його розширити. Деякі дівчата приходять до нас із своїми темами. Є авторки, які пишуть для нас періодично. Є такі, хто хочуть виговоритися лише раз. Кількість дописувачок не злічити. Проте завдяки цьому можна показувати різні теми та голоси».

Зайшов чи ні аудиторії матеріал – дивляться за відвідуваністю. Додатково переглядають соцмережі. Показником також є передрук блогами чи іншими видання. Наприклад, вже згаданий матеріал про переїзд до Амстердаму поширювали багато.  

«Ми не про рішення. Ми про досвід. Показуємо його та радіємо, що хтось знайшов рішення для себе завдяки нам. Думаю, багато медіа в Україні працює із журналістикою рішень, але не акцентують на цьому увагу», – підсумовує Оксана Павленко.

Varosh: «Вони спонукають до дії та об’єднання»

Як підтримують медиків у пандемію, місцевих підприємців, працівників критичної інфраструктури – локальне видання Varosh висвітлює вдалі приклади рішень Закарпаття.

Varosh створили 7 років тому. Працює над ним 4 людини. Існує видання за рахунок грантів та реклами. Охоплення –35-50 тисяч відвідувачів на місяць. Читають Varosh у Закарпатті, Львові, Івано-Франківську та Києві.

Писати про рішення у Varosh почали одразу після заснування.

«Не можу сказати, що ми до цього йшли якось спеціально, але і випадковістю – також не назву. Доволі інтуїтивний був процес,  – розповідає головна редакторка Росана Тужанська. – Ми завжди писали про те, що цікавить нас самих. І такі матеріали звичайно були актуальні і для читачів. У наших локальних медіа їх було обмаль. А якщо ще й зачіпати візуальну складову таких матеріалів – то, напевно, не було взагалі».

Знайти вдалі рішення – не проблема, каже головна редакторка. Але на всі теми не завжди вистачає часу та людей. У виданні працює 3 журналіста та 1 фотограф. Проте аудиторії такі матеріали подобаються, бо дають відповідь на запит, а не просто інформують.

«Часто наші публікації у межах ЖР (журналістики рішень – ред.) допомагають знайти одне одного потрібним людям: підприємцям, які планували щось втілити в життя, але думали, що нікому, крім них, це не потрібно, а в публікації вони читають, що є ще хтось, хто вже працює в цьому напрямку. Ми любимо такі матеріали: вони часто спонукають до дії, до об’єднання, до створення чогось нового».

Які перспективи?

Перспектива журналістики рішень в Україні є, як і всюди, де працюють гарні журналісти, – розповідає Ляксей Лявончик, проектний менеджер Transitions Online у Білорусі, Україні та Грузії. Solution Journalism завжди затребувана з боку аудиторії. Іноді читачі та глядачі про неї ще не знають, але коли дізнаються – то відразу полюблять.

«Нас з усіх боків атакують проблемами, розповідають, як жахливо працює система охорони здоров’я, як все погано в світовій політиці і як все невесело з корупцією. Журналістика рішень – це така віддушина, можливість показати, що деякі проблеми вирішуються. Показати, що рішення не абсолютні. Бо те, що працює, наприклад, в Білорусі, не буде працювати в Україні, або те, що працює в Гомелі, не спрацює в Мінську, а в деяких країнах взагалі нічого не вдасться зробити, тому що там пекельна бюрократія. Але принаймні журналістика рішень говорить нам, що вихід є. Кривий, косий, але є. І її не треба плутати з радянської “журналістикою”, тому що та вигадувала рішення і досягнення, а ця – розповідає».

Авторка: Наталя Куліді

Цей матеріал підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED.

4 КОМЕНТАРІ

  1. […] Тут ми писали про медіа, які створюють матеріали у межах журналістики рішень. Але майже не говорили про складнощі у їхній роботі. Ми розпитали чотири видання про щоденний біль, який заважає створювати більше solution story.  […]

Comments are closed.