Пошук цікавих тем, успішних кейсів, компетентних експертів та хоч якоїсь статистики – з цим стикаються редактори та журналісти, коли працюють із Solution Journalism.

Тут ми писали про медіа, які створюють матеріали у межах журналістики рішень. Але майже не говорили про складнощі у їхній роботі. Ми розпитали чотири видання про щоденний біль, який заважає створювати більше solution story. 

Спойлер: не всі описані у тексті проблеми можна вирішити ☹

Креативні та успішні кейси: «Куфер» та «Район.in.ua»

У локальному івано-франківському виданні «Куфер» журналістикою рішень почали займатися торік. Засновниця Софія Дейчаківська побувала на тренінгу від Internews. Новий концепт гарно вклався в специфіку видання – подавати інформацію, яка має практичну користь. Та під час роботи виникла проблема – брак кейсів, які підпадають під Solution Journalism. 

«Журналістика рішень передбачає, що є чітко окреслена проблема та її розв’язання. Інколи ми бачимо якусь проблему, але як віднайти у ній рішення? І воно має легко відтворюватися іншими людьми. Наприклад, це зовсім не про проєкти, що фінансуються грантами. Але таких ініціатив ми бачимо багато», – розповідає Софія Дейчаківська.  

«Куфер» – сервісне видання про місто. Тут не пишуть новин, а створюють тексти про життя Івано-Франківська та регіону. Наприклад, про те, як переселенці заснували громадську організацію для просування своїх інтересів, або як соціальне підприємство допомагає сортувати сміття. Специфіка сайту – подавати не зовсім прості теми. Тому засновниця видання називає аудиторію «Куферу» особливою. 

«Наша аудиторія молода, багато читає, знає, що робиться в світі. Ми не можемо писати про те, що у дворі поставили лавочку. Це не те, що цікавить наших читачів. Тобто нам потрібні якісь креативні та інноваційні рішення, яскраві та не примітивні. І такі, звісно, знайти складно». 

Окрім пошуку тем, розповідає Софія Дейчаківська, складнощі виникають із статистикою. Бракує цифр, які можуть показати, що описана проблема стосується багатьох жителів. Через це журналістикою рішень у «Куфері» займаються по можливості. Спочатку знаходять цікавий проєкт, а потім дивляться, як про нього краще розповісти. Якщо вистачає інформації, то створюють solution story. Якщо ні – не сумують і роблять інший текст: просто інтерв’ю чи інструкцію, як це відтворити. 

Схожі з «Куфером» проблеми і у видання «Район.in.ua». Це волиньский бренд, під яким працюють 28 сайтів. Востаннє тут випускали матеріал у межах журналістики рішень наприкінці минулого року. У 2020 просто не знайшли гідних тем, розповідає Наталія Пахайчук, керівниця інноваційних проектів CID Media Group.

«Зараз ми в кризі тем журналістики рішень. Хочеться продовжувати, але нічого не бачимо цікавого. Навіть здається, що ми просто не вміємо шукати теми. Хоча багато всього перелопатили. Мабуть, потрібно вже йти за межі області, щоб знайти там вдалі приклади. Наразі ми просто переключилися на пошук більш актуальних тем, що стосуються пандемії», – ділиться Наталія Пахайчук.

У «Район.in.ua» розповідали про рішення громад. Як ОТГ створюють добровольчі бригади пожежників або про ціле село полуничників. На початку роботи із такими темами, були проблеми з побудуванням тексту. 

«Ми не завжди були заточені під правильну структуру текстів. Наприклад, у матеріалі написано, що була проблема, її вирішили так і ось такі наслідки. Могли упустити блок про те, що потрібно зробити, щоб це рішення відтворити. Крім того, у центрі уваги має бути проблема, а не герой. Для цього теж важко було перебудуватися. Але з досвідом все прийшло».

Пошук позитиву: «Заборона»

Схожі складнощі виникли й у «Заборони». На сайті з’являються матеріали з підходом Solution Journalism. Після перезапуску тут намагаються писати не тільки про «голі» проблеми, але і рішення до них – позитивні приклади.  

«По-перше, було складно відійти від якихось чорнушних тем і давати щось позитивне», – ділиться редакторка сайту Юліана Скібіцька. – «За свій досвід у журналістиці зрозуміла: щось негативне краще продається і краще читається. І у тебе самої голова працює лише на пошук поганого. Щоб побачити позитив, потрібно повністю перемкнутися».

У «Забороні» хочуть, щоб кожна проблема мала рішення або шлях до рішення. Та не завжди їх вдається знайти, хоч проблем безліч. Як приклад редакторка згадує матеріал про адвоката Олексія Скорбача, що бореться за права біженців. 

«Люди, які приїжджають в Україну, майже ніколи не отримують статус біженця, тому що погано працює міграційне законодавство. Коли почали займатися цим текстом, розуміли, що треба знайти приклади, як цю проблему вирішили. А де їх взяти? Добре, що у Олексія є кілька успішних справ. Так, ця цифра зовсім маленька. Але вона є». 

Щоб додати підхід журналістики рішень, у «Забороні» шукають людей чи організації, які впоралися із проблемою. Заздалегідь міркують над тим, хто може стати гарним прикладом. Пропрацьовують знайомих та знайомих знайомих, дивляться стрічку Фейсбуку та тексти інших видань. Може там вдасться зачепитися за чиєсь прізвище. 

Занурення та експерти: «Новое время»

У виданні «Новое время» теж працюють із журналістикою рішень. Торік був спецпроєкт «Час змін з НВ», де розповідали про локальні ініціативи. Писали про те, як вирішують проблему зруйнованих і занедбаних замків в Україні чи як впроваджують переатестацію військових. Ці дописи готувала журналістка Олександра Горчинська. Однією із складнощів роботи вона виокремлює занурення в тему

«Перш ніж ви, як журналіст, будете пропонувати вашим читачам якісь шляхи для вирішення тієї чи іншої проблеми, ви маєте повністю дослідити її, всебічно, з різних боків. Дізнатися, що і як працює в Україні, які варіанти ми можемо “позичити” із закордонного досвіду, зібрати перелік громадських організацій, правозахисних об’єднань, активістів, юристів, експертів, які працюють за даною темою і до яких можна звернутися для вирішення певної проблеми», – розповідає журналістка. 

Також Олександра Горчинська говорить про роботу з експертами. Для матеріалів потрібно знайти компетентних фахівців, обізнаних у темі і готових допомагати читачам. 

«Я часто працюю з медичною тематикою і пишу про охорону здоров’я, тож мені доводиться спілкуватися із лікарями, фармацевтами тощо. Так, ці люди можуть бути хорошими спеціалістами, але мають складність із тим, аби чітко донести свою думку до широкого кола читачів. Такі експерти нерідко починають говорити складними термінами чи конструкціями. Завдання журналіста – зрозуміти, що каже експерт, а після того – адаптувати сказане. Тобто так, аби ці поради зрозумів, умовно кажучи, навіть першокласник».

Також необхідно бути впевненим у тому, чи спрацює рішення, додає Олександра Горчинська. Що телефони гарячих ліній, які даєте у матеріалі – працюють, а адреси установ, до яких можуть звернутися люди, дійсно є на мапі міста. 

Який зиск?

Незважаючи на проблеми, наші героїні запевняють: із журналістикою рішень продовжуватимуть працювати. Бо вона дає різні можливості: як для читачів, так і для редакцій. 

«Після виходу матеріалу про відновлення українських замків чимало людей підписалися на сторінки проєкту, деякі питали, чим можуть допомогти в цій ініціативі. Тобто можна говорити про те, що якщо у матеріалі є правильно сформований меседж, аудиторія не просто прочитає і забуде. Хтось обов’язково захоче доєднатися до вирішення описаної вами проблеми. І це – добре», – Олександра Горчинська. 

«Дуже сильно втомлюєшся читати про проблеми. Коли бачиш якийсь текст, де є тільки вони, потім трохи сумуєш. Не хочеться створювати у читача атмосферу пригнічення, тліну і туги. Зрозуміло, що потрібно писати про проблеми. Але і показувати шляхи вирішення», – Юліана Скібіцька.

«У нас був страх, що такий формат не зайде. Що мода в журналістиці на такі теми вже минула, що читачі не дуже хочуть про це читати. Але як з’ясувалося, якщо в балансі писати, що є рішення реальної проблеми, яка зачіпає багатьох людей, то, звісно, є результат», – Софія Дейчаківська.

«Люди шукають відповіді на свої запитання. Їх багато, а прикладів реалізації мало. І тому цим варто займатися. Який зиск від цього редакції? Люди охоче діляться такими штуками. Це можливість залучити нову аудиторію», – Наталія Пахайчук.

Авторка: Наталя Куліді

Цей матеріал підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED.

1 коментар

Comments are closed.