5 запитань-маркерів, що допоможуть зробити текст кращим

В ідеальному світі кожному журналісту потрібен хороший редактор. Він подивиться на текст об’єктивно, запропонує підсвітити потрібні моменти, прибрати недоречності, а також поставить хороші запитання до тексту. Це запитання, які роблять матеріали кращими і допомагають журналісту відійти на кілька кроків і побачити нарешті текст з боку читача. 

В реальному світі не завжди є поряд досвідчений редактор, часу — обмаль, матеріали — «горять» і випускаються без вичитки. Журналіст готує їх один за одним, око замилюється й про критичну оцінку мова не йде. У тексти «заповзають» маніпулятивні твердження, оціночні судження, відсутність балансу думок та інші недоречні елементи. В підсумку, їх якість падає. 

Для самоконтролю можна пропустити свій матеріал через запитання-маркери. Це не замінить хорошу редакторську вичитку, але допоможе доопрацювати текст і зробити його кращим.

Анна Цяцько, менторка в проєкті Coronavirus Survival Kit for Media, розповідає про свої 5 запитань-маркерів, що допоможуть зробити текст кращим. Цей проєкт втілюється за підтримки Посольства Чеської Республіки в Україні й надає підтримку 6 медіа з найбільш уражених Covid-19 або вразливих регіонів. 

Анна шість років працювала в регіональній та національній пресі журналісткою та редакторкою. Протягом п‘яти років займалася комунікаціями українських та світових брендів у складі агентств і на боці клієнтів. З 2017 по 2019 рік займалася комунікацією медичної реформи в Міністерстві охорони здоров‘я. Нині працює комунікаційною менеджеркою в «Детектор медіа».  Поради менторки як зробити свій текст кращим можна застосувати не лише для матеріалів про вірус, але й до текстів у цілому, тож далі ми вирішили поділитися її експертизою. 

Хто читач цього матеріалу?

Відповідь на це запитання в ідеалі має бути в голові журналіста на кожному етапі: від розробки теми і формату — до фінального тексту. Проте ніколи не пізно уявити свого читача і прочитати текст його очима. Після цього у вас може виникнути ще кілька запитань. У мене вони зазвичай такі.

Чи всі слова зрозумілі?

Абревіатури, специфічні терміни і скорочення, професійний жаргон — проскануйте матеріал і перевірте, чи всі слова зрозумілі читачу, який у більшості випадків далекий від теми.

Навіть у цитаті експерта не гріх «перекласти» термін зрозумілими словами в дужках. Наприклад, чиновниця говорить про те, що у дитячих садках провели «моніторинг продуктів». Що це означає? Хто проводив моніторинг? І, що найважливіше, який був результат? Це все має бути в матеріалі. 

Якщо ви не впевнені у тому, що абревіатура на 100% зрозуміла широкій аудиторії, вперше в матеріалі вживайте повну назву, а поряд — абревіатуру в дужках. Це дозволить використовувати скорочення далі в тексті і не змушувати читача вгадувати, що саме ви мали на увазі. 

Чи потрібна тут ця цитата/ цифра/ інформація?

Тримаючи образ свого читача в голові, пройдіться по ключових цифрах і цитатах. Часто ми використовуємо в матеріалі багато цифр, бо вони дають ілюзію наповненості тексту фактами. 

Цифра без додаткового контексту чи порівняння не допомагає читачу зрозуміти, що вона означає. Наприклад, чиновник у коментарі говорить, що на маски, рукавички і дезінфектори виділили стільки-то тисяч гривень. Це багато чи мало? Скільки масок і рукавичок закуплять за ці гроші? А скільки їх необхідно взагалі? Яка кількість масок і рукавичок потрібна, аби забезпечити усіх працівників дитячих садочків міста на тиждень або місяць? Такий контекст міг би пояснити читачам, чи місто достатньо забезпечило захистом працівників дитячих садочків.

Та ж історія з цитатами чи іншою інформацією. Запитайте, чи є у ній сенс? Чи наближає вона читача до розуміння теми матеріалу, чи просто стоїть «для краси»? Чиновники люблять сипати заспокійливими фразами, перераховуючи свої дії, і не люблять говорити про результат. Наприклад, «узгодили зі службами, які мають бути дії в умовах карантину» — крапка і далі наступне речення. Ніби все добре: влада скоординували дії. Але, що конкретно буде відбуватися «в умовах карантину»? Чи можна ознайомитися з цим координаційним планом? Ці питання зависають у повітрі, а матеріал залишає читача спантеличеним.

Читайте також: Коронавірус поки не зникне, але медична журналістика може бути не тільки про нього – Ірина Андрейців

Чи не прокралися в матеріал оціночні судження або маніпуляції?

Особисто я частенько «сиплюся» саме на цьому питанні. Дуже легко написати, що ваш співбесідник — відомий професіонал або визнаний експерт. Та варто тільки запитати себе, хто саме визнав людину експертом, і одразу все стає на свої місця. 

Остерігайтеся наділяти людей, компанії, будь-кого чи будь-що епітетами і «званнями», підтверджень яких ви не маєте.
Стежте за тим, чи ви вказали джерело наведених фактів або цифр. Просіть ваших респондентів підтверджувати озвучені тези розрахунками, документами чи джерелами, щоб ви могли уточнити інформацію за потреби. 

Чи дійсно матеріал відповідає на запитання, поставлене в заголовку або ліді?

Не обіцяйте в заголовку того, чого немає у вашому тексті. Трапляється, що журналіст мав редакційне завдання із темою-заголовком. Коментарі і факти зібрані, матеріал написаний. А тема, заявлена в заголовку і ліді, в матеріалі так і залишилася не розкритою. Будь-яку історію можна подати під іншим кутом зору, якщо в процесі гіпотеза не підтвердилася.

Перевірте кожну смислову частину матеріалу на логічні зв’язки, перегляньте структуру — усе має складатися в єдину картину, наче пазл. Якщо ж несподіваний фінал — ваша фішка, обіграйте його в заголовку і ліді відповідно, аби незаплановано не розчарувати читача.

Авторка: Анна Цяцько

Ще кілька текстів за темою, які будуть вам корисними: Як навчитися писати краще • Як зробити текст, який прочитають. Поради від редакторки  • Як написати та видати свою першу книгу — розповідає журналіст Мстислав Чернов