Коронавірус поки не зникне, але медична журналістика може бути не тільки про нього – Ірина Андрейців

Писати про медичну журналістику в часи пандемії коронавірусу не нудно та без помилок – можна, і з цього тексту ви зрозумієте як. І як приємний бонус, додаємо перелік з ідеями тем, про які можна розповідати в час виходу з карантину. 

В межах проєкту Coronavirus Survival Kit for Media ми провели тренінг з редакторкою Liga.Life у Liga.net та колишньою редакторкою «Українська правда – Життя» Іриною Андрейців. Цей проєкт втілюється за підтримки Посольства Чеської Республіки в Україні. 

The Lede подає матеріал-конспект з порадами для регіональних журналістів про висвітлення пандемії Covid-19, вихід з карантину та загалом про роботу з медичними темами. Далі – розповідає Ірина.

Ми втомилися від коронавірусу, але продовжуємо писати про нього – як це робити правильно?

Якщо ви хочете зробити матеріал про людину, яка хворіє або перехворіла на Covid-19

Є два варіанти пошуку героя:

1. Соціальні мережі – написати не фейсбуці пост та попросити зголошуватися. Часто це найпростіший та найшвидший спосіб.
2. Поговорити з лікарями, які безпосередньо працюють та контактують з хворими. Лікар може спитати дозволу у своїх пацієнтів, чи хтось готовий поговорити з журналістами та поділитися своєю історією. У такому випадку лікар стає посередником.

Про персональні дані

Треба пам’ятати: якщо лікарі не хочуть давати персональні дані пацієнтів – це нормально і ви не маєте права їх вимагати. Однак у лікаря можна дізнатися вік людини та чи вона входить у групу ризику, можна питати знеособлені речі, аби не порушувати права пацієнтів.

Як не нашкодити

Я пам’ятаю історію першого хворого у Чернівцях. Коли місцеві жителі дізналися, де він живе, приїхали до його дружини та змусили відправити її до лікарні. Там для неї було більше небезпеки, ніж залишитися вдома. Це яскравий приклад випадку, який може нашкодити людині.

Так само був вкид з проросійського видання з адресами будинків, де проживають нібито хворі або в яких підозра на Covid-19. Якщо людина хвора – це її право говорити про це публічно чи ні.

Чи треба/можна чітко повідомляти в яких населених пунктах живуть люди хворі на Covid-19?

Це питання цікавить аудиторію, особливо місцеві медіа. Але треба обережно поширювати цю інформацію. Є місцеві штаби протидії коронавірусу, які виставляють карту з кількістю випадків захворювань в розрізі по по селах, містечках.

Брифінги МОЗ та офіційна інформація

Не варто вірити на слово всьому, що повідомляє Міністерство охорони здоров’я України. Особливо телеграм-канал «Коронавірус-інфо» (цей канал також є у вайбері). Наприклад, вони заявляли, що в Україні вже триває клінічне випробування вітчизняного препарату від коронавірусу. Я перевіряла це декілька днів, але з’ясувала, що нічого ще не почалося.

Так само з вітчизняними ПЛР-тестами. Я майже місяць вибивала інформацію, хто їх виробляє, чи є з кимось контракти. У телеграм-каналі заявляли про те, що вже є контракт. Я знала список зареєстрованих виробників, телефонувала до них, а контракту немає.

Або були заяви про те, що через реформу закриють нібито 332 лікарні і звільнять майже 50 тисяч медиків через другий етап реформи. Ми з колегою весь тиждень намагалися перевірити цю інформацію. І жодне джерело її не підтвердило. Ймовірно, це фейк і цифри взяті зі стелі.

Надсилайте запити в МОЗ чи інші державні органи

Журналісти мають право отримувати доступ до публічної інформації. Раджу користуватися ресурсом «Доступ до правди» – працює як уніфікована платформа для надсилання електронних запитів. Ваш запит не загубиться, тому що він вже буде в електронній системі. Коли надсилаєте запит, вам якусь відповідь, але мусять надати.

На які теми ще можна писати/знімати у період пандемії Covid-19 та виходу з карантину

Репортажі про людей, які залучені у боротьбу з пандемією:

• Як працює регіональна лабораторія, яка робить тести на вірус, залежно від регіону ситуація та умови дуже відрізняються: Якщо в лабораторію не пускають, не дозволяють знімати – треба шукати працівників лабораторії. Можна зробити з ними інтерв’ю, за потреби, анонімно. Адже це не закрита приватна, а суспільно-важлива інформація, від якої залежить життя людей у вашому регіоні;
• Як працює бригада швидкої допомоги у період пандемії;
• Як працюють лікарні та лікарі – можна домовитися з головним лікарем та зробити репортаж (але бути у повному захисті): Часто лікарів треба переконувати, пояснювати, що люди переживають або навпаки перестали тримати дистанцію, ходять без масок і кажуть, що вірусу вже немає. Можна також домовитися про анонімне інтерв’ю, якщо лікарі бояться публічності;
• Про доплати у 300% медикам: чи виплатили гроші? Історії медиків, які важко працюють, але не отримують доплату;
• Як працює громадський транспорт після послаблення карантину: як його дезінфікують, якими розчинами, як часто, умови для водіїв, наскільки вони захищені?
• Як працює та працюватиме міжміський транспорт: чи нові умови піднімуть ціну на квиток? Чи перевізники будуть робити дезінфекцію своїм коштом?

Вихід з карантину на наслідки пандемії:

• Робота дитячих садків: як і чим будуть міряти температуру, а чи у всіх дитсадках є безконтактні термометри? Хто їх закуповує – місцева влада, як і має бути, чи знову все мусять робити батьки? Як перевірятимуть стан здоров’я вихователів? Як, коли  і чим будуть проводити дезінфекцію? Частина садків пишуть батькам купувати паперові рушнички, хоча ними має забезпечити місцева влада. Чому так? Можна провести один день з дитсадком, який виходить з карантину.
• Про ЗНО: як організують довезення дітей, які не в пішій доступності до центру тестування, коли в школи привезуть засоби дезінфекції і скільки на конкретну школу, коли привезуть маски та рукавички (їх мають закупити централізовано і розвезти по регіонах). Чому діти мусять сидіти в масках весь час  – коментар лікарів-епідеміологів, вірусологів. Як на місцях організовують заміну вчителів, якщо у когось буде температура у день тестування? Оскільки місцева влада є власником шкіл, треба ставити питання до них.
• Робота малих підприємств: Які бізнеси вижили та як? Державна допомога бізнесам.
• Як відпочивати влітку: інтерв’ю з вірусологом про нові умови відпочинку, які правила, потенційні наслідки.

В яку сферу ви зараз не глянете, можна натрапити на важливу та актуальну тему.

Якщо пишете на медичну тематику, спочатку подбайте про себе та своє психічне здоров’я

Не занурюйтеся глибоко у цю тему так, щоби потім бути не в змозі спати. Є хороша аналогія – при аварійній ситуації в літаку спочатку надягають маску на себе, а потім на дитину. Бо потім ви не зможете допомогти дитині.

Тож це великий виклик, бо ви не можете просто припинити писати про нього. Тим паче, восени прогнозують другу хвилю.

Коронавірус нікуди не зникне, поки не буде вакцини. Вакцина буде доступна широкому загалу мінімум через рік. Лікарі прогнозують, що це стане нашою сезонною хворобою як грип. 

Тож є сенс наповнити свою телефонну книгу контактами експертів, лікарів, представників місцевої влади. Щоб у вас були заготовки на випадок другої хвилі хвороби.

Аналітичні дешборди Національної служби здоров’я України

Можна подивитися, скільки грошей у вашій області, місті, селі пішло у конкретний медичний заклад і коли. Наприклад, якщо кричать, що у вас закривають лікарню, ви можете перевірити, чи лікарня в плюсі, чи мінусі у порівнянні з попереднім роком. Якщо у мінусі, то подивитися чому, на які пакети послуг підписана лікарня. Обов’язково з’ясуйте, скільки коштів виділяла місцева влада на лікарню в минулі роки, а скільки – в цьому. Можливо, провисання бюджету саме через бажання місцевих чиновників «зекономити» через реформу.

Пишучи про таку тему, коли лікарі кричать, що лікарню закриють, звільнять лікарів, завжди ставте собі одне просте питання: а що від цього пацієнтам? 

Чомусь за криками чиновники забувають, заради чого роблять реформи. Не заради збереження чиїхось робочих місць, не заради обігріву порожніх приміщень, щоб можна було перед виборами похвалитись, от ми лікарню лишили. А якщо ця лікарня небезпечна? Якщо там некваліфіковані лікарі, якщо в хірургічному відділенні хірург робить 10-50 операцій на рік? Ви ризикнете лягти до нього на операцію? Я – ні. А якщо лікарню справді закривають, то, може, так дійсно краще? Може, тоді людей будуть краще лікувати, там будуть кращі ремонти, не будуть вимагати хабарів і калічити?

Якщо кричать про закриття якогось відділення чи лікарні і заявляють красиві цифри – вимагайте офіційних документів, які ці цифри підтверджують. Насправді історія може бути набагато цікавішою, повнішою, феєричною навіть, якщо в неї трішки покопати.

Якщо у вас в регіоні говорять, що закривають тубдиспансер, ви можете написати НСЗУ, чи подавався цей тубдиспансер на послуги для того, щоб лікувати хворих, і якщо так, чи підписали з ним договір, і чи мають вони дані, скільки виходило лікування однієї людини в цьому диспансері до реформи.

Також в НСЗУ можуть порадити експертів, контакти лікарів, з якими можна радитися та про яких можна зробити хороший якісний матеріал. Наприклад, можна писати в регіональні підрозділи НСЗУ і дізнаватися про приклади успіху медреформи у лікарнях.

В Україні велика проблема зі статистикою. Єдина статистика, якій можна більш-менш довіряти – НСЗУ. Щодо іншого є питання, адже у нас дуже мало електронної звітності.

Авторка: Марія Бучельнікова