Керівна редакторка MC.Today Віра Черниш розповідає про чотири стовпи, на яких редакція будує увесь контент, а також ділиться лайфхаками роботи з текстами.
Цей текст – конспект онлайн-зустрічі, яку організувала Media Development Foundation. Конспект із попередньої зустрічі про новини на Громадському читайте тут.
«Є шанс, що до вас прийде більше читачів, якщо своїм контентом ви будете закривати всі потреби людей», – каже Віра.
6 причин, чому люди читають ЗМІ
Колишній редактор BBC із розвитку цифрових технологій Дмитро Шишкін у своєму тексті «5 уроків, які я вивчив, коли змінював діджитал Всесвітньої служби BBC» розповів про потреби людей, заради яких вони читають ЗМІ:
- Тримайте мене у курсі (трендів).
- Дайте мені найсвіжіше.
- Розкажіть мені детальніше.
- Навчіть/просвітіть мене.
- Відволічіть мене.
- Надихніть мене.
Віра вважає, що перша потреба людини, яка заходить на сайт медіа – це відволіктися: «Людина приходить з роботи, втомлена від своєї рутини, а потім йде в ЗМІ, щоб відволіктися від щоденних проблем».
Далі – пряма мова.
8 з 10 людей, які подаються до нас на роботу, не вміють писати хороші тексти
Це моє спостереження. Хоч до нас і подаються люди з довгими резюме, але пишуть вони погано: купа кліше, канцеляризмів, непотрібних фраз, які заважають дістатися до суті тексту.
Коли я спілкуюсь з нашими читачами, то чую, що вони читають MC.Today, бо «тексти легко і зрозуміло написані». Ми говоримо максимально простою і зрозумілою мовою, навіть на спеціалізовані теми.
Хороший зрозумілий текст – справа техніки і звички. Щоб краще зрозуміти, що таке хороший і поганий текст, я рекомендую читати книгу Нори Галь «Слово живе і мертве» (ця книга про російську мову і принесе більше користі тим, хто пише російською, – ред.).
Ще одна порада: якщо ви журналісти-початківці, то шукайте видання, які легко і гарно пишуть. І пробуйте потрапити до них на роботу, щоб попрацювати з хорошими редакторами.
Журналісти мають писати про те, що цікаво їхнім читачам, а не їм
Мене якось запитали, чи може журналіст у виданні писати все, що він захоче. Я сказала: «Звичайно, що ні. У нас журналіст пише те, що цікаво і потрібно читачам».
Коли журналісти здають мені текст чи пропонують тему, то я постійно запитую їх: «Хто наш читач? Чому це йому важливо? Що його турбує? Що йому корисно?».
Ви не пишете для всього світу. Тому треба чітко розуміти потреби своєї аудиторії і формувати теми на основі цих потреб.
Щоб краще зрозуміти потреби своєї аудиторії, ми робимо таку вправу: щотижня на планірках відкриваємо аналітику по текстах попереднього тижня і обговорюємо, чому одні тексти прочитали гарно, а інші – погано. Беремо те, що прочитали найкраще і найгірше – і разом розбираємося у причинах. Ця рефлексія допомагає краще зрозуміти наших читачів, щоб в майбутньому збільшити кількість текстів, які гарно читають, і зменшити ті, які читають погано.
Чотири правила, на яких ми будуємо увесь свій контент
1. Людям цікаві люди. Раніше я працювала в українському «Forbes» – і ми ніколи не писали історії компаній, ми розповідали історії людей, які будують компанії. Треба вчитися подавати історії через людей: будувати їх на людях і їхньому досвіді. Є два типи людей, про яких варто писати: зірки (у кожній сфері вони свої) і герої, з якими сталося щось дивне і незвичайне. Текст про один день звичайного розробника – нецікаво. А от текст про один день відомого розробника з класним досвідом – це вже цікаво.
2. В тексті має бути емоційний гачок, який включить якісь емоції в людей. Найпопулярніша стаття нашого видання зібрала понад 400 тисяч переглядів. Люди пішли читати її, бо включилась емоція. І це – страх. Порада: варто прочитати книжку про управління емоціями людей, наприклад, Асі Казанцевої.
3. Має бути емпатія. Читач має асоціювати себе з героєм. Людям цікаво те, що максимально до них наближено. Тому якщо ми україноцентричне видання, то не будемо писати про класний білоруський стартап, бо нашій аудиторії він, швидше всього, нецікавий.
4. З кожного тексту має бути користь. Розважитись і гарно провести час – це теж користь, яку отримує читач від прочитання тексту.
Три лайфхаки, щоб перевірити, чи ваш текст дочитають
1. Одна стаття має відповідати на одне питання. Не треба розпорошуватися і говорити про все. Порада: перед тим як сідати і писати статтю, треба зрозуміти, на яке питання вона буде відповідати, і виключити все зайве, що не відповідає на це питання. Тоді стаття буде динамічною.
2. Коли пишете колонки, не пишіть про загальні поняття. Людський мозок гарно сприймає близькі йому історії, тому треба розповідати про особистий досвід. Будь-які поняття сприймають краще, якщо пояснювати їх на людському досвіді, а не абстрактно. Висновок: тексти краще будувати на історіях, а не сухих інструкціях, поняттях і фактах.
3. В історії потрібна драма, навколо якої треба будувати історію. Типові історії не дивують. Звісно, корисний і практичний досвід можуть прочитати, але люди найкраще запам’ятовують історії особистого драматичного досвіду. Спікери неохоче діляться таким, але треба вмовляти їх розповідати про цікаві деталі, коли щось вийшло і не вийшло. Тоді історії читатимуть краще.
Media Development Foundation запустили онлайн-менторство в межах програми міжредакційних обмінів «Journalism Exchange Program». 15 журналістів-початківців, які пройшли конкурсний відбір, залежно від своїх цілей на стажування об’єднались у команди по троє. Протягом травня вони вчилися робити спецпроєкти, аналізувати дані і глибше працювати з дистрибуцією контенту в медіа, працювали з відеоформатами, вчилися якісно редагувати свої тексти і розбиралися в тому, як працюють українські медіа.
Крім можливості співпраці з менторами-практиками з Платформи, The Lede, Реальної газети, Суспільного мовлення і Lustrum, стажери також мали онлайн-зустрічі з редакторами і медіаменеджерами різних українських медіапроєктів: MC.Today, Громадське, ШоТам?.
Авторка: Ірина Гоюк
[…] […]
Comments are closed.