Сумське медіа ЦУКР за девіз має «користь або смерть». ЦУКР пише про важливі новини зрозумілою мовою та став першим проєктом в Сумах, який зміг системно залучати кошти через краудфандинг. Про те як і навіщо працює ЦУКР для The Lede розповів засновник медіа Дмитро Тіщенко.

Попередній матеріал з цієї серії про франківський «Куфер» читайте тут.

Що таке ЦУКР

Ми довго думали над назвою. Це дійсно важко, але зійшлися на тому, що ЦУКР — це прикольно, є й історичний підтекст, бо на Слобожанщині раніше було багато цукрових заводів. Вирішили просто викинути «о» — і якось для всіх цей варіант став ідеальним. 

Ми знімали, писали, говорили, поширювали, змінювали команду, змінювали формати, залучали волонтерів, шукали оплати — зараз ми фактично в іншому стані, ніж було все на початку.

У нашій команді четверо людей. Бюджет невеликий і нас небагато, тому ми можемо економити й експериментувати. У цьому є якась перевага. 

Одна читачка класно сказала про нас: «Цукр – це не завжди солодкі, але дуже актуальні новини, які написані зрозумілою для мене мовою».

Фінансування

80% фінансування — це грантова підтримка. Інші 20% складаються з донейтів на Patreon, з разових внесків на рахунок організації, бо в деяких людей виникають технічні проблеми з патреоном. Patreon – дійсно у нас унікальний для Сум так точно. В нас вже 43 патрони, майже 400 доларів і це, мабуть, перший проект у Сумах, не лише серед медіа, який взагалі системно фінансують на краудфандингу. Ці 20% також частково складаються й з реклами: десь пробуємо, пробиваємось, але ринку немає. 

Це звучить ніби відмазка, але коли ми в Києві з колегами обговорювали, як потрібно продавати, то, повернувшись у Суми, переконувалися, що геть нічого не працює — тут просто іншою мовою спілкуєшся. 

Отже, зараз 80 на 20, але ми хочемо зробити навпаки: щоб донорські кошти були таким собі сапортом на якісь субпроєкти, а основну діяльність фінансували місцеві мешканці, підприємці і просто небайдужі люди. 

Фото: зі сторінки ЦУКР у Facebook

Усі радять продавати рекламу та проєкти хоч за якісь кошти, та ми не готові рекламувати за 500 гривень. Ми хочемо робити якісно, а на це потрібно багато часу, адже ми на це витрачаємо свій ресурс. Натомість ми намагаємося знаходити точки дотику з великими донорами і плідно співпрацюємо з місцевими підприємцями, пояснюючи, хто ми, що ми і нахіба, тому що вони не розуміють. 

Ми навіть словом «журналіст» боїмося користуватися, тому що дуже часто в українських реаліях воно сприймається не так. Ми в один момент вирішили називати себе якимись сторітелерами. Якщо кажеш людям з бізнесу, що ти журналіст, то вони перемикаються на політичні теми типу губернатори-ремонти-дороги. Ти кажеш: ну ми якби і про це теж, але все ж більше про історії людей. Ми нічого не вигадуємо, ми збірник того, що відбувається в місті, і розповідаємо про це так, щоб воно залишилося надовго.

Нещодавно ми підбили підсумки й у нас за рік написано 400 текстів: з них понад 100 — новинні, короткі замітки, а 250 — це дуже класні історії про місцевий бізнес, тутешніх спортсменів, митців, людей простих професій. І я в якийсь момент зрозумів — і це був дзен! — що навіть, якщо ми завтра закриємося, то після нас залишиться дві-три сотні хороших текстів. 

Читайте також: Несумне і солодке стажування в Сумах

Контент 

Де беремо контент? Може бути й таке, що йшов і побачив. Однак із закладами в Сумах не все так добре, як у Києві, Харкові і Львові. На початку проєкту у нас була плюс-мінус доросла команда (26+), а зараз ми дуже омолодилися (21+). До того ж спочатку ніхто нас не знав, тому було складно домовитися про інтерв’ю. 

Тепер ми вже маємо підприємців, які нас знають і «підкидають» нам своїх знайомих, — виходить таке постійне коло-двигун.

Часом буває, що в нас у Trello вже вичерпані теми. Так було на карантині, бо 90% тем «вмерли» самі по собі: підприємства зупинились — і ні про що було говорити. Однак за звичайних умов залишається оцей ланцюжок: ми знаємо 30-50 крутих людей у Сумах, а кожен із них знає ще 30-50.

Співзасновник «Цукру» Дмитро Тіщенко на пітчингу ідей у проєкті Media Manager Academy від Media Developmnet Foundation.

Командна робота

Нас четверо і ми вже вийшли в офіс (через карантин редакція переходила на дистанційну роботу). Більшість живе недалеко — в Сумах можна сказати, що всі живуть у центрі. Тому під час карантину ми покривали за потреби витрати на таксі і зустрічалися раз на тиждень у редакції. Плануємо контент у розмовах і на фліпчартах, потім переносимо з таймлайнами в Trello, ще є чат у Telegram. Пробували Slack, і там він і залишився лежати, бо, знову ж таки, команда невелика і немає потреби. Zoom був на карантині, придбали преміумакаунт про всяк випадок, щоб було зручніше. Там відбувалося багато зустрічей, але працювало все й у Telegram.

Команда, яка зараз є, складалася поступово — це люди, які розуміють концепцію видання. 

Читайте також: Регіональні медіа та коронавірус: що змінилося на ринку

Концепція 

Вона проста і складна водночас. Проста, бо її просто сформулювати, а складна, бо неможливо виміряти. Загалом, ми медіа про комфортне місто, медіа про позитивне бачення, про вирішення проблем, про розвиток і констатацію речей, які відбулися. 

У нас дуже прості індикатори, як ми обираємо теми: людина, яка прочитала  цей текст сьогодні, має прокинутися завтра вранці з відчуттям, що їй стане комфортніше чи простіше жити. Наприклад, велоблогери зняли відео, куди вони їздять, ми випустимо цей матеріал перед вихідними, і люди знатимуть, куди їм буде і зручно, і цікаво з’їздити відпочити. 

Однак у нас немає ринку медіа: друковані помирають, ті, хто намагається перейти онлайн, переважно дотаційні, тобто їх фінансують або на пряму політики (ні для кого не секрет, кому який сайт належить), або це історія із джинсою, причому з регулярною, що фактично одне й те ж. Більшість, звісно, не розуміє за рахунок чого працює медіа, — про це необхідно багато всюди говорити, пояснювати, що нам потрібно за щось працювати. 

Нам встановлювати якийсь КPІ, дуже складно, бо немає від чого відштовхуватись. Я дуже сподіваюся, що за п’ять років засновувати нове видання в Сумах стане легше, бо вже буде наш експеримент, який триває півтора року, і він допоможе встановити якісь індикатори.

Аналітика успіху

Ми, чесно кажучи, кидаємося то в цифри, то в кількість, то у відгуки. Наприклад, бачимо за деякими текстами, що до нас приходять підписники на Patreon, але це ну максимум 3 людини. Говорити про якусь тенденцію у межах цих цифр мені як прикладному математикові смішно. Команда теж розуміє, що це могла бути випадковість.

Якщо говорити про цифри, то немає сенсу порівнювати перегляди між новиною про повішеного чоловіка і про запровадження нової екопрограми (ЦУКР не публікує кримінальні новини – ред). Хоча зараз цифри в нас більш-менш стабільні, ми вийшли на 40 000 переглядів на місяць. І перший місяць карантину дав нам удвічі більше переглядів, а от останні місяці у всіх медіа почала падати відвідуваність, люди перестали читати. 

Тому я кажу всім, що ми маємо бути корисними. Ми читаємо різні дослідження і розуміємо, що інші мають нас асоціювати не з логотипчиком і назвою, а з якимось відчуттям, у нашому випадку — як джерело користі.

До нас приходили, напркилад, люди, які казали, що ми за допомогою вашої статті про реєстрацію ФОПів нарешті зареєструвалися та почали працювати офіційно. Як це можна порівнювати з тисячними переглядами новини про маньяка?

Звісно, хочеться отримувати фідбек. Для цього в нас є ком’юніті, наприклад, телеграм-чат на 150 людей, у якому відбуваються дискусії, що постійно тримають нас у тонусі. Це публічний чат. Один хлопець написав: «Чи планує ЦУКР писати про політику, чи ви “поза політикою”?», а ми довго думали, як у нашому лайфстайл-виданні розповідати про якісь серйозні теми і зараз спільно з Фондом розвитку ЗМІ придумали історію, як працює/влаштоване місто і що робити, щоб політики перед виборами не могли маніпулювати. Я відповів йому, що бути поза політикою — це якась громадянська імпотенція, тому ми не можемо залишитися осторонь, але ми будемо говорити про ось це і це, і він відправив нам великий стікер-сердечко. Хоча це тільки одна людина відповіла, а в 149 це просто не викликало негативної реакції, та це мотивує. 

І виходить, що навіть грантова історія — це не про «О, буде на шо поїсти», а про цікаві проєкти, які реально потрібні читачам і які можна круто і не нудно подати. Ком’юніті реально рятує: читачі накидують і круті теми, які ми потім досліджуємо і про які пишемо. 

Фото: зі сторінки ЦУКР у Facebook

Проєкти

У нас викликають емоції багато речей: і — вау! — ми зробили супердизайн для спецпроєкту, і знайшли якусь мегатему. Сказати, що був якийсь один проєкт, яким ми пишаємося і який надихає на інші, складно. Ми, наприклад, дістали ексклюзивну інформацію про реконструкцію ринку, і протягом тижня статтю прочитало 15 тисяч людей, що для нас третина місячного показника. А ми просто сміливо пішли до директора — і він нам скинув усю інформацію, навіть з педеефками-ілюстраціями. Після цього до нас прийшли дві рекламні пропозиції, але, на жаль, почався карантин. Ми робили круті проєкти з містом про фестивалі ночі музеїв та історії. 

Круто, коли пишеш якомусь відомому підприємцю, а він каже, що не потрібно пояснювати і що знає, хто такі ЦУКР, — емоція співставна з 15-ма тисячами переглядів.

Про інші медіа 

Надихає Платформа. Я ще читаю Вектор, це більше підприємницький погляд, і вважаю їх серйозним конкурентом MC.today. Ще читаю білоруський Куку — їхні теми дуже круті і неочікувані. Багато локальних медіа, які хочеться читати і за розвитком яких спостерігати, — це Куфер, Варош, Конотоп.сіті. 

Стратегія

Наша мета — стале фінансування з боку бізнесу і читачів, і якщо впродовж року цього не відбудеться , то я засумніваюся, що наш проєкт взагалі був потрібен місту саме зараз і сьогодні. Круто, що нас читає доволі багато, але якщо ці люди не будуть нас підтримувати, то це ніби сам собі брешеш. Перший рік — так, це необхідність, а от за п’ять років без фінансового фідбеку можна вигоріти. 

Ми насправді  мало стараємось: якби ми мали одну людину, яка б ходила і розповідала навіщо це все, то ми б зібрали собі повноцінний бюджет. Однак поки ресурс обмежений і ми вкладаємо більшість енергії в контент. Водночас є вже 43 людини на Patreon, ми не вмовляли їх, це їхнє абсолютно власне рішення, природне. Ми перший проєкт у Сумах, який зібрав на Patreon більше, ніж один долар.

ЦУКР за два роки

Якщо дивитися позитивно, то це самодостатнє видання, його фінансування не впливає на редакційну політику. Я навіть сумніваюся, чи будемо ми колись звітувати про роботу на кшталт «Дивіться, от цей журналіст відпрацював скільки-то матеріалів», бо мені здається, що це занижує цінність людини в команді. 

Коли ми працюватимемо в умовах фінансування від бізнесу і донейтів, то індикатор буде простий — читач відчуватиме користь від нас. Якщо ж підписники йтимуть, то ми муситимемо закривати все і думати, в що перетворюватися, — розглядаємо і креативні агенції, і ще інші варіанти. Хотілося б, щоб люди, які зараз працюють, мали трохи більше часу для відпочинку і їх цінували, а людей, які нас підтримують і вважають корисними, ставало більше.

Авторка: Діана Руда

Цей матеріал підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED.