Як це — писати про культуру без фінансування. Ми поговорили з головною редакторкою «Контур» Анастасією Холявкою та дізналися, як працює волонтерське культурне видання.
Чому варто читати цей текст? Для того аби зрозуміти як можна мотивувати волонтерів, якими навичками повинен володіти редактор та про що писати, коли немає текстів.
Приблизно півроку тому на фейсбуці я випадково натрапила на інтерв’ю з Юрком Іздриком. Досі пам’ятаю, яку насолоду отримала від цього тексту. Навіть з часом я іноді повертаюся до цього матеріалу і щоразу перечитуючи отримую геть інші глибокі емоції. Так почалася моя любов до культурного проєкту «Контур». На платформі можна знайти не тільки роздуми про культуру та філософію, але й блискучі переклади текстів і навіть уривки з книг. Певно, саме цим мене й захопив проєкт — це не просто медіа, яке інформує та розповідає про культуру. Для мене це ціла книга, яка робить видим речі, що потребують уваги, пояснення та інших кутів погляду.
У 2019 році медіа заснував Роман Оксенюк. Напочатку «Контур» створювало тринадцять людей. Зараз над проєктом постійно працює Анастасія Холявка, Роман Оксенюк та Павло Бартусяк. Саме ці люди створюють кістяк медіа. Також в проєкті: Володимир Євтушенко, Юлія Куліш, Ігор Карівець, Олександр Воронюк та Вадим Мірошниченко.
Важливо зазначити, що всі люди у проєкті — волонтери, які не чекають на гонорар. Що саме штовхає авторів до написання текстів та які складнощі можуть виникнути в роботі — далі у прямій мові Анастасії.
З майданчика для популяризації філософії до медіа
Контур запустився трохи більше ніж рік тому. Але історія почалася ще давно з «Café Philosophique». Це організація у Львові, яка у неформальному та публічному просторі проводить зустрічі спеціалістів з філософії із широкою публікою. Вони роблять семінари та лекції.
У якийсь момент виникла ідея створення медіа, яке би продовжувало ідеї «Café Philosophique» і заразом нарощувало якісь інші сенси, торкалося ширших тем.
Хто пише для «Контуру»
Деякі з авторів, які пишуть на «Контур» — це люди, які співпрацювали з «Café Philosophique». Тобто, вони знали про нашу ідею, їх цікавило те, щоб публікувати свої роботи. Вони або пропонували свої теми, або ми разом їх обговорювали. Зокрема робили переклади. Деякі з авторів — наші знайомі, яким ми розповідали про запуск і вони підтримували цю ідею, мали теми з якими працювали. Концепція «Контуру» була їм близька, тому вони вирішили для нас писати. Серед них — Єва Райська та Люба-Параскевія Стринадюк.
Читайте також: Літмапа, база перекладачів та медіа в медіа: як працює онлайн-платформа Litcentr
Часто нам на скриньку надсилають свої тексти ті, кому подобається «Контур», люди, які мають що запропонувати. Загалом наша концепція дозволяє публікувати багато всього. Ми не завжди погоджуємося з тим, що публікуємо, але для нас важливо показувати різні точки зору. «Контур» — це місце де протилежності зустрічаються, дотикаються і можуть вступати в діалог. Тому ми публікуємо майже все. Можемо відмовити, якщо розуміємо, що матеріал неякісний або нецікавий. Або ж пропонуємо авторам допрацювати свій текст.
Наразі ми незалежне медіа і ця робота на волонтерських засадах. Нам присилають тексти люди, для яких важливо публікуватися саме в цьому середовищі і стати видимими саме для цієї аудиторії. Наші автори — не тільки багато пишуть, але і багато читають. Їм важливо, щоб їх прочитали і їхні колеги.
Мотивувати без гонорару
Коли ти людині платиш, то розумієш, що можеш у неї вимагати певний рівень і певний об’єм роботи. Але у волонтерському медіа ти пропонуєш тільки аудиторію. Це теж певний ресурс, але ти не платиш за текст і відповідно ти його або приймаєш або доробляєш, якщо автор погоджується. Ти не можеш нічого вимагати. Це великий недолік, бо не можна контролювати якість і регулярність публікацій. Якщо немає ресурсів і немає авторів, які хочуть щось написати, то відповідно у нас немає текстів.
Мотивацією написати текст може бути бажання попрацювати з певним редактором. Авторам важливо почути сторонню думку, отримати відгук аудиторії, або конкретних людей. Часто мотивує саме середовище. Хочеться розповісти свою ідею саме цій аудиторії чи саме в контексті інших текстів які в нас є.
Складнощі в роботі волонтерського медіа
Складно регулярно публікувати тексти, адже їх може просто не бути. Якщо немає регулярних публікацій, то аудиторія може про нас забувати. Та медіа — не тільки публікація статей на сайті. Це й читачі для яких ти працюєш і з якими можна спілкуватися не лише через свої матеріали, але і у кожній соцмережі якось по-своєму. Іноді ми розповідаємо про цікаві події, які будуть відбуватися у містах України. Зазвичай це виставки та лекції, які цікаві нам і ми знаємо, що вони зацікавлять аудиторію. Також ми розповідаємо про проєкти наших друзів. Наприклад, ми публікували трансляцію фестивалю «Plan B».
Читайте також: Від дипломного проєкту до успішного українського медіа про книговидання: кейс «Читомо»
Ще одна складність у функціонуванні волонтерського медіа — те, що для нас це заняття поза нашою роботою. Тому не завжди є час та сили тримати зв’язок з аудиторією.
Також у волонтерському медіа трохи відрізняється робота редактора. Він має бути скерованим на автора. Не можна відкладати текст, адже це демотивує. Якщо автор пише на волонтерських засадах, то він хоче фідбек і часто я відчуваю себе відповідальною перед ним. Мені здається, що треба дати дійсно розгорнутий відгук, бо це людина платить нам своїм текстом, а ми відплачуємо їй своєю увагою і якоюсь чи критикою чи поглядом збоку. Редактор має бути завжди готовим до співпраці, вчасного реагування та діалогу.
Про фінансування
Ми плануємо створювати громадську організацію, бо хоч «Контур» уже рік існує, але він ще незареєстрований офіційно. Тоді ми зможемо подаватися на гранти, оплачувати авторам роботу ну і, відповідно, розвивати видання в цілісному і єдиному напрямку. Ми шукаємо саме такий тип фінансування, адже він дозволяє бути відносно незалежними.
Зараз на нашому сайті нас можуть добровільно підтримати наші читачі. Інше фінансування ми не шукали.
Читайте також: Як створити успішне книжкове медіа – розповідає головна редакторка ЛітАкценту Ірина Троскот
Не лише якісні тексти
Коли ми читаємо статтю, то у нас виникають якість візуальні образи і ми завжди відображаємо їх на обкладинку. Це важлива частина нашого медіа — через візуальні ілюстрації показувати ідею та концепцію. Людина ще не прочитала статтю, але у неї уже виникають якісь асоціації і вона вирішує,чи їй подобається і чи цікаво.
Дизайн та айдентику для нас створювала Марія Рудик. Вона зробила для нас набагато більше, ніж можна зараз побачити на сайті: обкладинки, закладки, стікери, екоторби, афіші. Для обкладинок у нас є шаблон, але зараз ми робимо їх самі. Я за освітою дизайнерка і ми це використовуємо.
Читайте також: Як готувати свій медіапроєкт: інгредієнти й технологія. Кейс LIGA.Life
Що змінила пандемія
У нас з’явилося два тексти, один з них — переклад присвячений темі пандемії. Видно, що люди про це думають, тому ми не можемо не писати про це. Також у нас вийшов текст про біг Єви Райської. Про те, як вона захопилася бігом на карантині ще дужче і це стало поштовхом до написання тексту. Загалом я не скажу, що у нас багато текстів про пандемію. Зокрема ми стежили за тим, що роблять інші. Наприклад, «Центр Міської історії у Львові» збирав фотографії і оповідання людей з життя під час карантину. Можливо у майбутньому ми зробимо з ними якусь публікацію.
Пандемія нас не обмежила, тому що теми текстів прив’язані до інтересів наших авторів. Ми не новинне медіа, нам не треба різко реагувати на події. Карантин був би відчутнішим, якби ми мали фінансування, яке нам би врізали.
З приходом карантину деякі культурні медіа почали просити про фінансову підтримку. Змінився контент, з’явилося більше матеріалів про мистецтво та культуру в часи пандемії, про мистецтво онлайн. Наприклад, виник проєкт, який розповідає про роботу митців у онлайн-просторі.
Я зауважила, що під час карантину стало складніше просувати статті на фейсбуці, адже багатьом людям було що сказати. З’явилося забагато контенту від користувачів, у якому медіа треба вміти виділятися.
Авторка: Анна Сєдих
Зображення на головній: «Контур», Анастасія Холявка
Цей матеріал підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED.
