The Lede продовжує розбиратися, як працюють книжкові медіа на українському ринку. Ми вже писали про «ЛітАкцент» та «Litcentr», а сьогодні розкажемо про культурно-мистецький проєкт «Читомо».
Чому варто прочитати цей текст? Щоб зрозуміти, як з маленької ідеї зробити одне з найбільших медіа про книговидання країни і світу, чому завжди треба думати про монетизацію та наскільки важливо розмежовувати розважальний контент й аналітичні матеріали.
Як все починалося
«Культура читання і мистецтво книговидання» – так коротко характеризує себе «Читомо». В 2009 році його заснували Ірина Батуревич і Оксана Хмельовська. На той час дівчата були студентками спеціальності «Видавнича справа і редагування» Київського національного університету імені Тараса Шевченка, тож створення сайту стало таким собі хобі і… дипломною роботою. «Тоді в Україні бракувало контенту, який би справді популяризував книжки», – згадує співзасновниця і директорка з розвитку Ірина Батуревич. – «Не було якихось суперкласних кейсів з книжкової справи, ніяке видання не могло повністю задовольнити наші інформаційні потреби. Хотілося писати не лише про літературу, а про щось таке, що є складовою культури читання, візуальної культури і книги як мистецького об’єкта». Читомо трималося на чистому ентузіазмі та спершу було неприбутковим. У співзасновниць не було чіткого редакційного плану, стратегії та бізнес-моделі, але вони мали бачення та бажання активно розвивати нішу книжкових медій в Україні.
Про прибутковість книжкового видання
Головна редакторка Читомо Оксана Хмельовська каже, що про бізнес вони з Ірою почали думати десь через чотири роки після запуску медіа: «В нас просто стало менше сил, ми трошечки почали вигорати. Помітили, що багато класних людей, які були з нами від початку, потроху відходили на інші роботи, в них вже не було часу для Читомо. Ми були готові працювати і далі безкоштовно, просто заради ідеї, але далеко не всі можуть робити так само. Тоді ми зрозуміли, що нам треба заробляти гроші, але як це робити, ще взагалі не знали».
Спершу редакція заробляла на невеликих донейшенах і рекламі. Більшу частину витрат співзасновниці покривали самотужки. Лише на сьомому році існування проєкт став прибутковішим завдяки банерній рекламі, значно більшій кількості пожертвувань та інформаційному партнерству з бізнесами. Зараз Читомо виграло менторство Creative Enterprise Ukraine від Британської Ради і вже розробляє власну бізнес-модель.
Найважливіше, що навчилася команда під час менторської підтримки: не занижувати ціну за власну працю, прописувати фінансові плани на кілька місяців уперед і відкидати зайві проєкти, які не збігаються з місією і цілями й не приносять адекватних заробітків. «Якщо ви хочете, аби ваш проєкт був проєктом, а не стартапом одного дня, завжди думайте про монетизацію», – радить Оксана Хмельовська.
Редакторки впевнені: зробити книжкове медіа прибутковим в Україні практично неможливо, і для цього треба бути проактивними, наполегливими та креативними. А ще багато працювати. «Це може стати ще більш реальним у зв’язку з тим, що роль онлайн-медіа все-таки зростає і зростає роль тих нішевих аудиторій, які нехай і дуже невеличкі, але направду лояльні», – каже Ірина Батуревич. – «Одна справа говорити зі сторінок «Української правди», наприклад, на дуже широку аудиторію. А є такі речі, про які хочеться говорити точково, спілкуватися прицільно з аудиторією креативного класу, з молодими людьми, які стабільно читають книжки».
Зараз монетизувати медіа допомагають гранти й організації типу Українського Культурного Фонду, куди можна звернутися за фінансовою підтримкою для перспективного некомерційного проєкту.
Як працює редакція «Читомо»
Окрім Ірини Батуревич та Оксани Хмельовської, у редакції працюють ще одинадцять людей: редакторка спецпроєктів Ганна Аргірова, випусковий редактор та SMM Олександр Мимрук, редакторка рубрики «Календар» та журналістка Люба Войтович, рецензентки Тетяна Петренко, Тетяна Калитенко, Марія Бліндюк, Валентина Вздульська, журналістки Ганна Гнедкова та Наталя Корнієнко і дизайнерка Оксана Гаджій, програміст Олег Ісаченко. Але «Читомо» не обмежується лише штатними працівниками, тож до створення книжкового контенту долучаються більше 250 дописувачів, авторів, дизайнерів, фотографів та ілюстраторів. Цього року редакція подалася на вісім грантів і виграла всі.
«Ми вміємо добре писати, а наша сила – у генеруванні важливих, актуальних, інноваційних ідей, саме тому виходить, що наші проєкти оцінюються грантодавцями дуже високо. Інша справа – як невелика команда зуміє впоратися із усіма ними так, щоб перевершити всі зазначені показники і самих себе. Але це вже справа у налагодженні внутрішніх процесів і професіоналізмі», – каже Оксана Хмельовська.
На думку засновниць, із сильних сторін редакції вміти створювати творчу, дружню атмосферу й перетворювати корпоративи на незабутні дійства. Наприклад, на різдвяні свята команда ходила в майстерню інтролігації і танцювала навколо друкарських верстатів.
Про співпрацю з бізнесами та інформаційне партнерство
«Читомо» активно підтримує українських книговидавців, а з минулого року співпраця з ними стала для медіа доброю тенденцією. На сайті можна почитати уривки з нових книжок Навчальна книга – Богдан, Vivat, Видавництва Анетти Антоненко, #книголав. Цікавим форматом співпраці став спецпроєкт спільно з молочною компанією «Галичина». Читач може отримати фантастичне книжкове передбачення й дізнатися, як він буде подорожувати в майбутньому, де зустріне новий 2050 рік і ким буде його надзвичайний друг по розуму.
«Це було класне комерційне партнерство й перше таке масштабне», – ділиться Оксана Хмельовська. – «Ми просто мусимо робити контент популярного характеру для того, щоб залучити аудиторію і привернути її увагу до читання. З «Галичиною» ми працювали саме на залучення широкої аудиторії, яка, можливо, потім прийде подивитися на інші матеріали. Так само ми відновили рубрику рекомендацій книжок від знаменитостей: уже були поради для читання від акторки з фільму «Віддана» Маріанни Янушевич, білоруського поета Андрея Хадановіча, тележурналістки Яніни Соколової».
Для медіа дуже важливо залишатися незалежним, тож якщо редакції не подобається книжка, на яку замовляють інформаційну підтримку, або потенційний рекламодавець, вона не погодиться на співпрацю. Ірина Батуревич зазначає: «Думаю, що саме завдяки такому чесному підходу до того, що ми робимо, нам вдається вибудувати, зберегти і втримати нашу аудиторію й, окрім того, вийти на великі і відомі бренди».
Про найбільш читані матеріали
На думку редакторок, найцікавіші матеріали про літературу поєднують в собі користь й іронічність. Яскравий приклад такого симбіозу – матеріал «Синдром сердешної Оксани: страждання в українській літературі», під час прочитання якого і посміятися можна, і дізнатися щось нове. Тексти зі шкільної програми в підбірці оцінюються в рівні страждань – «сердешних Оксанах», а після кожного твору є ще й «сердешна порада».
Великим сегментом аудиторії «Читомо» є матусі, тож добре «заходять» підбірки книжок для дітей і матеріали з порадами, як навчити читати малечу. Читачі медіа досить патріотичні, тож тексти про новий правопис, неологізми, застарілі і, навпаки, новомодні слова завжди набирають десятки тисяч переглядів.
Читомо намагається відійти від класичних рецензій, натомість дає своїй аудиторії фахові аналітичні статті, читати які краще з олівцем, бо відкриттів там дійсно багато. Пишаються співзасновниці Читомо й своїми спецпроєктами. Наприклад, в «Літературі на експорт» – проєкті, що фінансувався ЄС в рамках ініціативи EU4Business і реалізувався ЄБРР – Іра й Оксана вбачають певну місійність у популяризації української книжки за кордоном.
Як на роботу медіа вплинув карантин і криза
Редакція «Читомо» давно працює дистанційно, тож організацію роботи в «карантинному режимі» налагодили швидко. «Ми вже давно були готові до такого ритму», – каже Оксана Хмельовська. – «Значно важливішими для нас є якість й ефективність роботи, а не просиджування в офісі певну кількість годин».
Під час карантину видання було серед тих небагатьох медіа, головні редактори яких не скоротили жодного працівника і не урізали гонорари. Редакція згуртувалася ще більше і запустила акцію «Купуй у малих» на підтримку українських малих видавців. Добірки книжок нішевих видавництв мотивували читачів допомогти книгодрукуванню у скрутний кризовий час.
Попри те, що книговидавництво в Україні просіло, редакція не відмовилась від традиційної Вітрини новинок–2020, що демонструє всі вітчизняні книжки, видані у період від умовного Книжкового Арсеналу до Book Forum.
Як писати про літературу фахово і цікаво водночас
Порада від Ірини Батуревич. Якщо ти працюєш над аналітичним матеріалом, не пиши просто цифри, пояснюй, що вони означають. Наприклад, що таке Шевченківська премія? Який гонорар видається, коли її присуджують? Не певна, що цифра в двісті тисяч гривень ладна передати вагу державної премії. А от якщо спробувати порівняти її з Пулітцерівською премією, буде вже значно цікавіше і зрозуміліше, адже сума практично співмірна.
Це стосується і статистики. Візьмемо Книжкову палату України, яка звітує про рекордну кількість книжок, виданих українською мовою. І ми виявили, що ці рекордні цифри «зібрав» Олег Ляшко в рамках своєї передвиборчої агітації. Вдало можна писати про бестселери, а також про те, хто скільки продав чи заробив. Це завжди цікаво у порівнянні.
Читайте також: Що почитати, щоб писати історії переконливо?
Порада від Оксани Хмельовської. Раджу розділяти розважальний і фаховий контент. Я любитель повільних текстів і повільних книжок, тобто тих медій, які зараз застарівають. Мені хочеться більше тактильності, відчування книг і добрих глибоких розмов. Варто пам’ятати, що розважальний контент виконує функцію популяризації читання і залучає нову аудиторію.
Не варто занижувати якість статей, не треба робити їх надто легкими й доступними. Аналітичні тексти Читомо не для широкої аудиторії, ми хочемо, аби наші читачі думали й самостійно приймали рішення, набули власної позиції. Ми робимо так, бо хочемо, щоб люди піднімалися до рівня нашої експертності, відрізняли якісні тексти, дизайн, вдалі кейси. Ми довго працюємо над своїми текстами, і читачі це відчувають.
А якщо я хочу дописувати для Читомо?
Будьте активні. Редакторкам часто пишуть щось на кшталт: «Добрий день! Я дуже хочу писати для Читомо, ось моє резюме». Зазвичай Оксана й Ірина просять запропонувати три теми для потенційних матеріалів, однак у 95% випадків комунікація на цьому завершується. «Коли людина справді хоче працювати з нами, вона може знайти адресу редакції, погуглити редакторів, запропонувати теми, знайти героїв, все продумати», – зауважує Оксана Хмельовська. – «Звичайно, з такою людиною ми будемо працювати, бо хороших авторів завжди бракує, і не лише нам, а й іншим медіа. І ми дуже раді, коли журналіст робить завдання не на четвірку й не на п’ятірку, а на п’ятірку з плюсом і додає щось своє, копає трошки глибше».
Авторка: Наталія Засядько
Зображення на головній: Олеся Бачинська, надано «Читомо».
Цей матеріал підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED.
