На фоні загальних втрат медіаіндустрії протягом останніх місяців особливо вразливими здаються журналісти-фрілансери, з якими видання призупиняють співпрацю через зменшення доходів.
Ми попросили декількох журналісток-фрілансерок розповісти, як ця криза відобразилась на їхній роботі і що вони думають робити далі. А також запитали в головних редакторів онлайн-видань «LIGA.net» та «AIN.UA», яке вони прийняли рішення щодо роботи з фрілансерами і чи змінилися умови цієї співпраці.
Про журналісток, з якими ми спілкувались
Валентина Шимкович працює як журналістка-фрілансерка більше трьох років. Пише про бізнес, IT, науку, освіту. Створює нативну рекламу для медіа і тексти для бізнесу, на кшталт статей для корпоративного блогу або експертних колонок для ЗМІ.
Вероніка Мелкозьорова пише в основному для західних медіа. Співпрацює з NBC news. Раніше працювала в Kyiv Post. Її статті можна знайти в OCCRP, Coda Story, US News and World Report, Wall Street Journal, BuzzFeed News. Ukraine Verstehen.
Тетяна Гонченко працює на фрілансі вже рік. Раніше вона була редакторкою відділу суспільство в «Бабелі». Пише здебільшого нативну рекламу про бізнес.
Журналістка, редакторка, радіоведуча, медіатренерка Ольга Веснянка вже 14 років як обрала формат роботи на фрілансі. Працює з правозахисними темами, питаннями прав людини, жінок і нацменшин, а також з різними напрямками в межах екологічної тематики.
З якими ключовими викликами ви зіткнулися?
Валентина Шимкович: Зазвичай я пишу нативну рекламу для медіа та експертні колонки для бізнесу – і з початком карантину у мене «відпало» 80% замовників. Компанії переглядають бюджети, намагаються урізати всі трати, тому їм зараз не до публікацій у ЗМІ.
До того ж, якраз перед карантином я повернулась з відпустки. Всі минулі статті та проекти доробила ще перед відпусткою, тому в мене не було запасу вже затверджених замовлень, які б я могла спокійно дороблювати, поки бізнес переживає кризу. Тож я залишилась фактично без роботи.
Вероніка Мелкозьорова: Я зіткнулася зі страхом, що тепер не буде роботи. Бо моя робота залежить від інтересу західних медіа до України, а з коронавірусом у всіх країнах зараз проблеми. В нас немає ще таких страшних цифр, як в США чи Італії. Це означає, що історії про Україну в час коронавірусу мало кому потрібні. Поки вдалось продати тільки два матеріали за місяць, що в принципі не дуже добре, але і краще ніж могло бути. В мене ФОП і бухгалтери, які його ведуть. Тому зараз боюсь, що як карантин триватиме ще місяць чи два, то мені не буде чим платити податки державі.
Тетяна Гонченко: Майже зникли замовники, усіх як відрізало. До карантину я не знала, за що хапатися, а зараз майже без роботи – дороблюю те, про що домовилась раніше. Я пишу, в основному, про бізнес, а бізнес зараз зайнятий не просуванням, а пошуками відповіді на питання: «Як вижити?». Тому тексти їм не потрібні.
Вже почались затримки гонорарів навіть по тим текстам, які написала до карантину. Коли прийшов час платити, то мені почали писати, що «оплатимо точно, але коли – невідомо, самі розумієте, що всім зараз важко». Мені багато замовників заборгували гроші. Підозрюю, що така ситуація буде масовою у квітні.
Ольга Веснянка: Маю два виклики зараз. Перший – триматися в межах робочих завдань і не намагатися робити більше, ніж потрібно: звикла у добрі навіжені часи мати три роботи, напівволонтерські радіопрограми, ще якісь блоги про Донеччину та права.
Інший виклик – як працювати вдома. На фрілансі звикла, що є відрядження, поїздки чи кафе. Іноді спеціально йшла на семінари з тематики, яка мене цікавить, щоби там серед колег чи фахівців та фахівчинь у певній сфері (права людини, права жінок, зміни клімату, енергетика) попрацювати у робочій атмосфері. За понад 10 років фрілансу так і не навчилася працювати вдома.
Крім цього, пропозиції про відрядження і роботу з історіями людей на Донбасі більше не надходять. І підробітки у сфері медіатренінгів чи модерації/фасилітації теж не світять у найближчі місяці.
Як справляєтесь? Що пробуєте і що плануєте робити далі?
Валентина Шимкович: Я вирішила не панікувати та просто відпочити: дочитати всі відкладені книги та переглянути збережені онлайн-курси. І наприкінці другого тижня карантину ситуація почала налагоджуватись. До мене знову почали звертатись замовники – і минулі, і навіть нові. Зараз загальне навантаження приблизно вдвічі менше, ніж до кризи. Але я не переймаюсь, і навіть радію, що стало більше вільного часу.
Щодо ринку загалом: одне з видань, з яким я співпрацювала, тимчасово вдвічі урізало гонорар. Я думаю, зниження тарифів можна буде спостерігати ще кілька місяців після завершення карантину. Проте сподіваюсь, що через деякий час ринок повернеться до свого звичайного стану.
Вероніка Мелкозьорова: Економічна криза, що прийде після пандемії, або і під час, мене поки що не наштовхнула на нові ідеї. Раніше рятували замовлення від комерційних фірм – на переклади чи написання рекламного тексту. Але зараз фірми урізають свої видатки на піар, тому тут теж голяк. Поки не знаю, що пробувати, сподіваюсь на випадок і на удачу. Бо як ні, то доведеться шукати постійну роботу і закривати ФОП, чого дуже не хочеться.
В 2019 у мене був дуже навіть вдалий фрілансерський рік. Обрання Зеленського та імпічмент Дональда Трампа привів в Україну багато західних журналістів. Зараз я трохи розгублена. І дуже радію, що вдалося зібрати коштів, які допоможуть моїй сім’ї протриматись якийсь час.
Тетяна Гонченко: Поки що я дописую ті тексти, про які домовилась раніше. Планую просто відпочити. Паніку не піднімаю, заощадження є, і сподіваюсь, що ринок трохи оживе.
З того, що мені розповідають знайомі, то зараз більшість редакцій припинили співпрацю з фрілансерами та закривають ті самі об’єми роботи штатними працівниками. Тобто, у них дуже додалось роботи, при цьому багатьом знизили зарплати.
Якщо все і далі буде погано, то розгляну варіант піти кудись в штат. Роботу в штаті досі можна знайти, на відміну від замовлень на фрілансі. Або навіть зміню професію, наприклад, піду в маркетинг. Але мені дуже не хотілося б іти в штат, тому сподіваюсь на краще.
А що кажуть редактори?
Головний редактор «LIGA.net» Борис Давиденко каже, що «через скорочення бюджету ми призупинили роботу з 90% фрілансерів. Сподіваюсь, що ситуація зміниться, коли запрацюють «коронавірусні» грантові програми підтримки журналістики».
Головний редактор «AIN.UA» Ілля Кабачинський описує дещо іншу ситуацію в своєму виданні: «Умови нашої співпраці з фрілансерами не змінились, ми платимо стільки ж, як і раніше. Ми поки не плануємо відмовлятись від послуг позаштатних журналістів, все залишається так, як і було. Але потрібно зазначити, що у нас ніколи не було великої кількості фрілансерів, ми говоримо про, може, десяток текстів на місяць. Редакція зазвичай справляється своїми силами».
Більше того, Ілля каже, що вони зараз відкриті до співпраці з журналістами-фрілансерами. Тому якщо хтось хоче писати для «AIN.UA», то вам треба: знайти пошту Іллі (перше тестове) і написати йому лист з темою, на яку ви хотіли б зробити матеріал (друге тестове).
Читайте також: Регіональні медіа та коронавірус: що змінилося на ринку
І що робити?
На найбільшій європейській маркетинговій медіаплатформі «The Drum» вийшов матеріал з корисними ресурсами і групами для фрілансерів.
У тексті радять оновити своє портфоліо і сторінки в соцмережах, щоб підкреслити, як з вашими конкретними навичками і досвідом ви можете допомогти клієнтам у час кризи.
Корисні розсилки для журналістів-фрілансерів, які можуть писати англійською:
- щотижневий ньюзлетер The Professional Freelancer
- ньюзлетер Freelance Writing Jobs
Читайте також: 5 можливостей для журналістів та редакцій — стосовно COVID-19 і не тільки
Якщо ви редактор/ка і шукаєте журналістів-фрілансерів, то пишіть нам на пошту, а ми розмістимо анонс вакансії: mdfoundation2014@gmail.com або tetyana.gordiienko@gmail.com.
Авторка: Ірина Гоюк
Зображення: Unsplash
[…] Читайте також: COVID-19 та фріланс: про журналістські болі, надії та плани […]
Comments are closed.