Команда ГО «Media Development Foundation» 6 лютого презентувала дослідження моделей функціонування медіа, які займаються розслідувальною журналістикою. Пояснюємо чому це важливо та цитуємо найцікавіші тези із обговорення та презентації.

Розслідувальна журналістика в тому форматі, в якому вона існує – нове явище. Якщо раніше розслідуваннями займалися великі медійні організації, то зараз ними займаються і маленькі команди або громадські організації. Досліджень, які намагаються в цьому розібратися, дуже мало. Тому робота, яку презентувала команда MDF, є унікальною і важливою.  

Про дослідження

Команда дослідників: голова відділу досліджень MDF Євгенія Олійник, керуючий партнер консалтингової компанії «Jnomics» Якуб Парусінскі, заступниця директора з досліджень Могилянської школи журналістики Дарія Орлова, менеджерка проєктів MDF Ірина Гоюк.

Вони проаналізували дев’ять медіа з восьми країн Європи: 

  • Bihus.info (Україна) 
  • Re:Baltica (Латвія) 
  • The Ferret (Великобританія)
  • The Bureua Local (Великобританія)
  • Correctiv (Німеччина) 
  • Investigace (Чехія)
  • Atlatszo (Угорщина)
  • КРІК (Serbia) 
  • Fundacja Reporterow (Польща)

Будь-який процес можна розбити на ланцюжок цінностей, які існують в індустрії: виробництво, продаж продукту, дистрибуція тощо. В розслідувальній журналістиці він такий: пошук тем для розслідувань, створення контенту, його дистрибуція і досягнення змін за допомогою розслідувальних матеріалів. Ці процеси дослідники й використали для аналізу.

На основі зібраних даних вони узагальнили чотири операційні моделі розслідувальних редакцій:

  • модель «повної інтеграції»
  • модель, базована на компетенціях
  • «локальна» модель
  • виробники контенту

Дослідники проаналізували сильні і слабкі сторони кожної із моделей і склали рекомендації – на чому фокусуватись редакціям з різними пріоритетами і підходами до роботи. 

Автори дослідження акцентують, що не існує оптимального єдиного підходу до організації роботи в редакції, а створення такого може негативно вплинути на деякі медіа. Тому краще проаналізувати особливості своєї редакції і сфокусуватися на розвитку напрямків, які підсилюватимуть конкретно ваше медіа. 

До прикладу, організаціям з моделлю «повної інтеграції» потрібно допомагати у розвитку управлінських навичок та дизайну бізнес-процесів, а «виробників контенту» варто заохочувати розвивати комерційні відносини з медіапартнерами.

На презентацію дослідження прийшли представники українських розслідувальних медіа, донорських організацій, юристи, журналісти і медіаконсультанти. 

Ми записали декілька цитат із обговорення, а в кінці тексту є покликання на відеозапис презентації.  

Євгенія Олійник, голова відділу досліджень MDF

«Наш підхід до роботи в MDF виглядає так: спершу ми проводимо дослідження, а на основі отриманих даних та інсайтів створюємо і втілюємо проєкти, які закривають певні потреби медіаменеджерів, редакторів, журналістів. Ми вчимо медіа досліджувати аудиторію, щоб вони не писали самі для себе, а йшли від потреб своєї аудиторії. Тож і самі стараємось бути прикладом. До цього дослідження ми залучили 9 топових медіа з різних європейських країн: вони вже досить розвинуті по менеджменту, у них гарно налаштовані операційні процеси і є стратегічне розуміння, куди йти. Тому для глибокого case study ми обрали саме ці редакції».

Якуб Парусінскі, керуючий партнер консалтингової компанії «Jnomics»

«Якщо ти «виробник контенту», який не займається дистрибуцією, то як аудиторія має дізнатися про тебе? Люди мають бачити бренд медіа як рушія змін у країні. Тільки тоді працюватиме членство, підписка, краудфандинг. Якщо немає впізнаваності, то такі способи монетизації приноситимуть копійки, але вимагатимуть вкладати багато ресурсів. Тому таким редакціям треба ставити на те, щоб продавати контент іншим ЗМІ, а не віддавати його безкоштовно. Тоді і ті ЗМІ матимуть мотивацію займатися дистрибуцією купленого, вони не поставлять матеріал на сайті десь о 3 ночі. Ще «виробники контенту» можуть заробляти організовуючи тренінги».

Дарія Орлова, заступниця директора з досліджень Могилянської школи журналістики

«Один із головних викликів розслідувальних редакцій стосується технічної спроможності. Звідси рекомендація: не боятися партнерства, аутсорсити завдання, залучати сторонніх фахівців, мати спільні ресурси з іншими організаціями. Крім цього, левова частка часу у редакціях йде на продукування контенту, при цьому зовсім незначний відсоток – на просування і відстежування впливу. Хоча в цьому є потенціал. Ще одна слабка ланка – продакт-менеджмент і аналітика. Треба вивчати потреби аудиторії, це допоможе залучати більше людей. Ми помітили, що для цієї мети працюють не корупційні, а соціальні розслідування – про телефонні шахрайства, домашнє насильство, якість продуктів і подібне».

Олександр Бурмагін, медіаюрист ГО «Платформа прав людини»

«Наша основна експертиза – юридична. Тому ми співпрацюємо із розслідувачами таким чином, що коли до Дениса Бігуса приходить 5 чи 6 позовів, то ми його захищаємо у судах. Ще ми консультуємо і пропонуємо різнобічну юридичну підтримку. Ми допомагаємо розслідувачам, коли вони до нас звертаються».

Альона Щербакова, журналістка-розслідувачка сумського телеканалу «СТС»

«Наша головна проблема як регіональної розслідувальної редакції у тому, що немає грошей на розслідування. Тому робимо їх, коли є гранти. Власник ЗМІ дає юридичний і фізичний захист, свободу це випускати. Ключові проблеми – це гроші  і люди. Складно знайти людей, готових робити розслідування – дехто йде після перших погроз. З іншого боку, мало в кого є розуміння, що перед тим як робити розслідування, треба повчитися».

Оксана Бізенкова, виконавча директорка «Слідство.інфо»

«Щодо моїх потреб, то медіа – це лише одна із співланок. Але є й інші напрямки: благодійність, ІТ, юристи, стажери і багато іншого, за що я відповідаю як медіаменеджерка. Ми швидко розвиваємося, намагаємося багато охопити. У таких ситуаціях мені треба рости швидше за команду, щоби вибудовувати із команди команду, мотивувати і утримувати людей. Це складно. Знання отримую у Ризькій школі економіки на курсі для медіаменеджерів. Якби ви зробили акселератор для рослідувальних медіа, то я взяла б участь».

Наталія Васюхнік, експертка з громадянського суспільства Антикорупційної ініціативи ЄС

«Незалежні медіа в Україні подаються на гранти для неурядових неприбуткових організацій. Тому вони не можуть заробляти на своїх медійних продуктах, що фінансуються за рахунок грантів. Хоча донори також пропонують багато інституційних грантів для незалежних медіа. Вони спрямовані на те, щоби медіа розвивалися і за декілька років стали прибуткові – але не за рахунок донорів, а завдяки іншим джерелам фінансування».

Запис презентації дослідження можна переглянути тут.

Авторка: Ірина Гоюк