Тетяна Кулькова, маркетинг-директорка у «PaySpace Magazine» та тренерка медіаакселератора RCA розповідає як це — поїхати на Кіпр та працювати звідти дистанційно.

Далі — про вигорання, організацію роботи на відстані, домовленості з керівництвом та лайфхаки при підготовці до тимчасового переїзду.

18 грудня ми вилетіли з Києва на Кіпр і 6 тижнів я працювала віддалено, без фейс-ту-фейс зустрічей, офісної роботи та розмов за кавою з моєю улюбленою редакцією. Вигорання, стрес та втома досягли рівня, коли ігнорувати їх вже  було неможливо. Ефективна робота опинилася під питанням. Але ходити на роботу для галочки — теж не варіант, якщо ти відповідаєш за маркетинг і твої KPI були визначені в цифрах ще рік тому.

Спойлер: після 6 тижнів віддаленої роботи вийшло не втратити контакт з редакцією, залишатися на зв’язку з керівництвом, не просісти в січні за показниками і навіть перевищити план по трафіку. І знову полюбити свою роботу, як вперше.

Комусь моя втеча видалася справжньою пригодою, комусь авантюрою. Мені ставили купу питань, й в цьому блозі я спробую на них відповісти.

Навіщо мені було працювати деякий час окремо від улюбленого колективу?

(а в моєму випадку, колектив саме такий це редакція PaySpace Magazine). 

Я зробила перерву і працювала віддалено, аби:

  • не вигоріти до кінця. Один з принципів Стівена Кові з книжки про сім навичок високоефективних людей — вчасно «точити пилку», аби не звужувати свій «тоннель» бачення та відчуття світу. Кові пише: «Уявіть, що, блукаючи лісом, ви натрапляєте на людину, яка завзято пиляє дерево. “Що це ви робите?” – цікавитеся ви. “Хіба не видно? Я пиляю дерево!” — “Ви виглядаєте дуже втомленим”, – співчуваєте ви. – “Давно вже пиляйте?” — “Вже більше п’яти годин!” – відповідає чоловік. “Ледве на ногах стою. Нелегка це робота!” — “Так чому б вам не зупинитися на кілька хвилин і не заточити пилку?” – радите ви. – “Робота піде набагато швидше!” — “Немає в мене часу пилу заточувати!”- вигукує чоловік. – “Мені пиляти треба!”»
  • не перевтомлюватися і відновити свій емоційний ресурс. Втома накопичується, увага знижується, постійно тримати все в фокусі стає важче. Можна легко пройти повз можливості і це стосується не тільки роботи.
  • не стресувати. Постійний стрес знижує наш рівень здоров’я. Здоров’я важливе. (здоров’я важливіше роботи, якщо для когось це ще не очевидно). 
  • змінити кути зору на свою роботу, стратегію розвитку, життя. Якщо працюєш в компанії від трьох років і більше, то і ваш стандартний набір магії вже майже вичерпаний. Треба прискіпливий аналіз того, що зроблено і формування нового бачення, нових горизонтів та ринків. 

Тихі довгі дні в гірському селищі на острові, де живе 56 осіб, вельми сприяють тому, аби закрити ці питання, відновити ресурси, поправити здоров’я. Звичайно, мені пощастило, що чоловік був зі мною, підтримав мою ідею і організував та домовився про всі наші локації на Кіпрі (їх було чотири). 

Як організувати собі систему ефективної роботи, віддалено від команди?

Треба подбати про це заздалегідь і пам’ятати, що в першу чергу має бути комфортно не вам, а з вами. 

Тому важливі питання:

  • організація робочого місця. Я працювала кожного дня з 8 ранку до 17. Ми користуємося загальними чатами в Telegram, тож кожного дня я чітко показувала, що я на роботі, віталася, висилала свіжу фоточку гір, або своє задоволене селфі після пробіжки. Одним словом, я була підкреслено присутня. Для мене важливо виконувати не тільки перелік завдань, але й бути в команді. До речі, щодо переліку завдань: я вела лог за днями, чим я займалась, з деталізацією до години. Я старалася працювати не в кімнаті, в який сплю, аби розділяти простори роботи та життя, краще включатися в процес. 
  • канали зв’язку і ефективна комунікація. Подбайте про те, аби на кожній локації, де ви будете працювати, був нормальний інтернет і план «Б» що робити, якщо інтернет пропав з якоїсь причини.  Робота не має страждати через ваші форс-мажори. Приблизно раз на тиждень у мене були коли з колегами (Telegram нормально з цим справляється). Було кілька загальних мітингів, де у мене були слайди в презентаціях (скайп, загальний екран; трохи є затримка трансляції, до цього треба пристосуватися). Були зідзвони з керівником (Telegram-дзвінки ідеальні). 
  • заздалегідь розробити сценарії, як ви дієте, якщо щось іде не так, як планувалося. Наприклад, має бути декілька альтернатив електронній пошті. Підійти до когось ногами або зустрітися за кавою і вирішити все неформально — тут не варіант. В мене був навіть сценарій (яким я не скористалася), на випадок «шеф, все пропало» і мені терміново треба бути у Києві в офісі. Я зробила перелік всіх рейсів, якими я можу максимально швидко прилетіти. 
  • питання зарплати (якщо, звичайно це важливо для вас). Подбайте про те, аби ваш банк був доступний і легкий у цих питаннях. Для цього треба зв’язатися зі службою підтримки та розпитати, чи не будуть у вас якісь труднощі, можливо для отримання коштів потрібно якісь дії зробити ще в Україні. В моєму випадку, на Кіпрі, я користувалася картою Монобанк, на яку переводила гроші з зарплатного проєкту. Я також завела віртуальну картку для розрахунку в євро, аби не було зайвої конвертації, прописала її тимчасово основною в Google Pay та отримувала кешбеки за моїми стандартними категоріями «супермаркети» та «одяг та взуття». (кому цікаво, заробила кешбек на 198 грн 🙂 )

Повторюю, що питання комфорту роботи з вами – на вашому боці. Ви – найбільш зацікавлена сторона. Зробіть все, аби було зручно з вами вирішувати робочі питання.

Як на це погодилася «робота» та як відреагувало керівництво?

В моєму випадку, керівник разів п’ять поспіль сказав «Таня, это долго», але зрештою погодився. Ми домовилися, що якщо я не справляюся і ми всі це бачимо, то я пишу заяву про відпустку за свій рахунок або екстрено повертаюся у Київ. І я дуже вдячна за таку довіру.

Але, звичайно, я би не радила підходити з таким питанням, якщо ви мало працюєте в своїй редакції чи організації. Якщо ви зриваєте дедлайни, керівництво не дуже розуміє, чим ви займаєтесь, показники проекту не відповідають планам проекту і якщо лояльність керівництва не очевидна для вас.

Про те, яким був мій типовий день

Я би сказала, що мій розклад був простим і максимально спокійним. За час життя в горах, я бачила з сусідів один раз мера, один раз священника місцевої парафії. Часто робота була найбільш захоплюючим заняттям за день. В Пафосі (місто на південному-заході Кіпру), було більше людей, більше розваг, але улюблене місце, звичайно, було біля моря. Отже, мій розклад:

7:00 – підйом, пробіжка,

7:45 – душ, сніданок,

8:00 – початок роботи,

13:00 – 13:30 – обід,

13:30-14:00 – прогулянка,

До 17:00 – робота (постійно на зв’язку!),

З 17:00 – прогулянка, захід сонця,

вечеря, кіно, комин, книжка, спілкування.

Пару разів за цей час я працювала овертайм — дедлайни мають виконуватися. Але коли за вікном повільно летять птахи у гірському каньйоні, ти не відчуваєш, що це якийсь надрив. Просто треба зробити те, що маєш. На вихідних, як правило, ми їхали або до моря, або в сніжні гори. Або ж я вчилася в майстерні шоколаду в сусідньому селищі. Ми пекли хліб, або збирали оливки, або проводили у тихих довгих чаюваннях. 

Ну і наостанок, як підготуватися. Чек-ліст того, що треба зробити заздалегідь:

  1. За півтора місяці треба поговорити з системними адміністраторами, щоби вони встигли в робочому темпі підготувати для вас всі доступи, захищені канали зв’язку (декілька!), протестували віддалене робоче місце. В моєму випадку, мені навіть поміняли ноут на більш потужний і надійний. Обговоріть, як будете діяти якщо все одно щось буде працювати не так, встановіть TeamViewer, аби вас могли рятувати легко й дистанційно. 
  2. Вирішити і проговорити вголос зі спеціалістами, як ви робите стандартні процедури, якщо в них намічаються зміни. Додати в робочі акаунти вотчерів та «запасних гравців», якщо, наприклад, ви будете не встигати робити розсилку, чи оплачувати рахунок, який сплачуєте щомісяця. 
  3. Попередити бухгалтерію про планові платежі і порадитися про зарплату.
  4. Попередити партнерів, які розраховували на офлайн-зустрічі з вами.
  5. Попередити банк, що ви будете платити з іншої країни. Можливо, треба щось доналаштувати або створити віртуальні картки.
  6. Подбати про медичну страховку. Вона нам дуже стала у нагоді, але це інша історія 🙂
  7. Сказати рідним, домовитися хто годує кота, хто поливає рослини тощо.

Це все треба зробити після того, як вашу «втечу» погодить керівництво, звичайно 😉

В моєму випадку не трапилося ніяких форс-мажорів. Навіть коли лютував ураган, у нас були світло та зв’язок. Один раз я не могла виконати вхід в нашу внутрішню систему постановки задач, тож адміни переналаштували мій пристрій через TeamViewer і все вдалося. Коли я повернулася у Київ, вийшла в офіс, у мене було враження, як від легкої відпустки: всі скучили, але ти в курсі всіх подій. Але відчуття ресурсу, бажання працювати, ідеї – набагато більше ніж просто від легкого відпочинку та перерви. Якщо все описати одним словом? Це буде слово «надихнулася» !

Текст та фото: Тетяна Кулькова

2 КОМЕНТАРІ

Comments are closed.