Головний редактор інтернет-журналу Platfor.ma Юрій Марченко розповів для The Lede про свою команду, якою має бути ідеальна людина для редакції журналу та як все працює всередині.

Обережно – в тексті йтиметься й про підписані кров’ю договори (ну, майже) , кізяки, феєрію та за яку провину журналісти «Платформи» муситимуть помити підлогу в редакції.

Platfor.ma запустилась в 2010 році й спершу функціонувала радше як онлайн-афіша подій в Києві. Далі з проєктом відбувалася магія за межами Гоґвортсу низка змін та моментів росту, й зрештою ми отримали таку «Платформу», якою її знаємо: з несподіваними спецпроєктами, з креативом і з умовними «копняками для натхнення». 

Я багато разів слухала спікерів та спікерок з Platfor.ma та Platformagic на тренінгах та конференціях і є одна річ, яку вони часто повторюють. Це те, що треба вірити в ту ідею, яку ти втілюєш і загалом вірити в те, що ти робиш. Моя перша реакція була сумішшю скепсису та іронії. «Порозказуйте мені тут про ідею, мені взагалі-то треба чимось оренду житла заплатити в наступному місяці». Але по мірі того, як я менше парилася орендою та більше шукала ту саму ідею, навколо якої мені хочеться будувати свою роботу, думка почала приживатися. Так з’явився The Lede – сайт, який ви зараз читаєте. 

Тож щоб додати трохи безуминки та креативу для вашого карантину, ми поговорили з Юрієм про його редакцію та як Platfor.ma функціонує, зачинившись на два місяці на самоізоляції. 

Головний редактор інтернет-журналу Platfor.ma Юрій Марченко. Джерело: Facebook.

Юрію, скільки людей в редакції, яка її структура? Який розподіл обов’язків між людьми? 

Зараз в команді вісім людей. У кожного є свій напрям роботи. Скажімо, хтось більше зосереджений на поточному контенті й невеликих форматах, хтось – на комунікації з комерційними партнерами, хтось – на креативі та менеджменті спецпроєктів. Але загалом всі один одного страхують і допомагають. 

Приміром, регулярно постять в наші соцмережі аж семеро людей. Хіба що арт-директорка поки цього не робить, але, гадаю, і вона скоро почне. Якщо заходить якийсь комерційний партнер і ми з ним разом робимо спецпроєкт, то зазвичай це менеджерить одна і та ж людина. Але, умовно, писати для цього тексти можуть різні люди. Тобто у нас реально якось так склалося, що майже всі вміють робити майже все, хоча певна спеціалізація все ж є. 

Як ви координуєте роботу в команді порівнюючи з тим, як це відбувалося до карантину й як це відбувається зараз?

У нас є епічна таблиця в гуглі, куди кожен щоранку вносить справи на день, а ввечері підбиває підсумки, що встиг, а за що йому вічна ганьба. А у понеділок і п’ятницю обов’язково зустрічаємося в мальовничому зумі і обговорюємо більш глобальні плани та розпорядок. Плюс ледве не щодня попроєктні зідзвони, але в них беруть участь не всі з команди, а тільки залучені. Ну і вівторок та четвер – дні тиші. Бо коли карантин тільки почався, ми із зумів майже не вилазили і це нам трошки остогидло, тож створили резервацію для спокійної роботи на самоті (про те, як не бісити колег в зумі – читайте тут).

platforma_team_zoom
«Мальовничий Zoom». Фото надане командою Platfor.ma

Platfor.ma видається з 2010 року. На момент запуску у вас була готова стратегія з менеджменту команди чи ви її напрацьовували шляхом спроб та помилок протягом років?

Особисто я приєднався до Platfor.ma тільки у 2014 році. У 2010 засновував видання Олександр Акименко, а потім перезапускав його з Марією Фронощук – тепер нашою директоркою. Гадаю, про особливо потужну стратегію тоді не йшлося, бо перші роки Platfor.ma була в основному афішею розумних подій у Києві. Вже тільки з роками додалася журналістика, а врешті все переросло в аж цілу креативну лабораторію, яка тепер вміє і сайти розробляти, і фестивалі на тисячі людей проводити, і фізичні продукти випускати. 

Колись нас було всього кілька людей, пару разів виростали до більш ніж десяти співробітників, але наразі комфортно увісьмох. Бо коли працюєш настільки тісно й при цьому вирішуєш різноманітні задачі, дуже важливо, аби колеги були приємні. Якимось дивом нам це вдалося, і за останні роки я не пам’ятаю жодної не те що сварки, а навіть якоїсь серйозної суперечки, яка продовжувалася б довше за 10-15 хвилин.

Але ми також працюємо із великим пулом фрілансерів, яких залучаємо попроєктно. Це зручніше і нам, і їм. 

Як часто ви переглядаєте цю стратегію менеджменту команди, запроваджуєте щось нове чи відмовляєтеся від підходів/інструментів, які виявилися не корисними? 

Ми дуже любимо експериментувати над собою, тож часто на якихось обговореннях звучить фраза типу «ну чому б не спробувати». І ми пробуємо. То самі собі лекції читаємо по черзі, то різні чужі методи виробництва креативних ідей тестуємо, то ще щось.

Якщо є певні речі, що нам не підкорюються, тоді вони просто самі відвалюються.

Наприклад, ми так і не змогли всі привчитися до систем планування роботи, скажімо, Asana чи Trello. Особливо я не зміг, якщо відверто. Але ось гугл-таблиця на диво спрацювала. 

Чи є у вас редакційні правила або гайдлайни? Яке найголовніше правило роботи для вашої редакції?

Нещодавно на одному з обговорень ми від руки написали, а потім підписали майже кров’ю договір про спільну роботу. Там є пункти про взаємну повагу, про те, що не можна запізнюватися на зустрічі (а якщо запізнився, то миєш підлогу в редакції), ну і тому подібне. Щоправда, якщо чесно, не пам’ятаю, який там головний пункт. Бо договір висить в редакції, а ми там давно не бували.

Як ви в команді даєте фідбек про виконану роботу?

Ось я зараз зрозумів, що у нас немає традиції брати завершений проєкт, розглядати його з різних боків і говорити один одному, де і через кого вийшов кізяк, а де феєрія. В принципі, великою мірою ми це робимо ще в процесі роботи.

Взагалі у нас панує суцільна демократія. Якщо проаналізувати наш Слак, то однією з найбільш популярних фраз там точно буде щось на кшталт «пам’ятаєте, ми обговорювали такий-то проєкт, ось я зробив/ла, подивіться, як вам, які є коментарі». Ну і всі коментують. Ніжно. 

Platfor.ma за роки роботи створила собі репутацію найбільш креативного медіа на українському медіаринку. Як ви це робите? Як ви підходите до пошуку нестандартних рішень/історій? 

Журналістика і сторітелінг загалом – досить інерційні штуки. Ти вчора написав текст, сьогодні написав і завтра, ймовірно, теж так само напишеш. Лінь щось вигадувати, лінь шукати нестандартні ракурси, лінь робити щось не так, як вчора. Ми себе буквально змушуємо дивитися на навіть найбанальніші теми трішки з іншим фокусом. Ніби робити півкроку вбік і заглядати – а може з цієї точки зору є щось цікаве? Далеко не завжди це вдається, але ми правда намагаємося. Кілька брейнштормів, домашня робота з Pinterest, спільне обговорення – це все наші методики.

Більше за темою: Як використовувати дизайн-мислення в медіа? — пояснює Марія Фронощук, Platfor.ma

Часто щось креативне народжується там, де стикаються речі, що не мали б стикатися. Наприклад, якщо поєднати літературу і татуювання, то вийде Літтату. Якщо підручник історії й Фейсбук, то ось це. Маскарад і нестандартні символи – це. Головна задача – скласти цей пазл так, як, здавалося б, було неможливо.

Літтату з текстом Івана Франка.

В 2017 році ви запустили новий сайт з новим дизайном, який викликав реакцію від «Це геніально!» до «Це незрозуміло й незручно, поверніть старий дизайн» (до речі, я особисто була в цьому, другому таборі). Чи не думали ви над тим, щоб знову оновити дизайн? Розкажіть зі свого досвіду, як медіа зрозуміти, що настав час оновлюватися та змінювати сайт?

Ні, про повний редизайн ми не думали. Поки що нас цілком влаштовує те, як все виглядає, і ми, якщо чесно, досі вважаємо цікавою ідею відмовитись від прев’ю матеріалів на головній. Але при цьому ми думаємо про зміни у фірмовому стилі. Думаємо і думаємо і думаємо знову. Скоро щось придумаємо.

Ви заохочуєте свою команду вчитися новому? Чи є якісь книги, курси, лекції, які радите або ставите обов’язковою умовою усім прочитати чи подивитися ?

Кілька разів бувало, що хтось з команди згадував про платний курс, який хотів би пройти, – і ми домовлялися з його власниками про якийсь бартер чи щось подібне або просто купували. Тобто звісно ми зацікавлені в тому, щоб наша команда розвивалася. Але не можна сказати, що це щось системне. 

Бо якимось дивом більшість людей у нас дуже свідомі й самі весь час розвиваються. Регулярно буває таке, що ми починаємо новий проєкт і стається приблизно такий діалог в чаті: «Дивіться, я знайшла ось такий онлайн-курс на цю тему, може нам його пройти?» – «О, а я вже його проходила десь рік тому!» 

Плюс у нас є спеціальний чат в Слаці, який називається «Корисно». Назва красномовна – жбурляємо туди посилання, якими варто поділитися.

Минулого року ми вирішили подарувати собі канікули на весь січень. Коли ми повернулися до роботи, то виявилося, що замість якогось бездумного чавкання чіпсами перед ютубом всі як скажені проходили онлайн-курси, читали розумні книжки й всіляко розвивалися. 

Опишіть, будь ласка, в трьох реченнях ідеального працівника редакції Platfor.ma.

З повагою ставиться до роботи – як своєї, так і інших людей. Налаштований на розвиток. Ну і це має бути людина із схожими на нас сенсами, бо ми всі віримо в рівність, відкритість, розумне споживання і тому подібні речі, тож расистам, сексистам й іншим дивним людям з нами буде некомфортно.

Чи впав рівень продуктивності/ефективності людей у вашій команді через карантин?

Гадаю, ні. Завдяки тому, що ми постійно контактуємо, ні у кого немає не те що змоги, а і, гадаю, бажання якось ухилятися від роботи. Загалом мене завжди дивували всі ці жарти про «о, ні, тільки не понеділок» або «ура, п’ятниця, нарешті!» Якщо тобі так не цікаво і важко працювати, то може варто змінити місце роботи? Зараз є купа можливостей швидко вчитися і шукати щось нове.

Ми на Platfor.ma вовтузимося з різноманітними проєктами про речі, у які ми віримо. У нас є світла й простора редакція в самісінькому центрі міста. Ми чесно заробляємо гроші у співпраці з хорошими організаціями та брендами й чесно їх самі собі виплачуємо. 

Зрозуміло, що через самоізоляцію іноді виходить довше вирішувати якісь питання. Те, що раніше проговорювалося за 20 секунд вживу, тепер вимагає більше часу. Але це те, що від нас ніяк не залежить. Для іншого падіння продуктивності я приводів не бачу.

Зараз почав з’являтися меседж про те, що бути менш продуктивним на карантині – це нормально. Ви згодні з цим?

Якщо чесно, не знаю. Але мене дуже зацікавило, як на самому початку карантину всі почали мріяти про безкінечну кількість розумних книжок, які прочитають, асан в йозі, у яких постоять, і онлайн-курсів, які пройдуть. Вже за пару тижнів весь цей пласт змістився в сторону «о, я відволікся від тупої комедії, щоб піти на кухню за чіпсами, оце я активний!» 

В будь-якому випадку добре, що карантин пробують потрохи закінчити. Людина – істота соціальна. Якщо ти довго один, то важко не те що продовжувати бути продуктивним – важко продовжувати бути собою.

Ваші маленькі лайфхаки, як усією редакцією не зійти з розуму, зачинившись вдома на майже два місяці.

У нас днями вийшов великий проєкт про самотність. Там ми говорили на цю тему з різними людьми: моряком, який самотужки на веслах перейшов Атлантику, з психологом, з тусовщицею, тощо. І у всіх запитували про те, як не зійти з розуму, опинившись наодинці з собою. Практично всі говорили про дві речі: графік і спілкування. Треба обов’язково продовжувати говорити з людьми, хай і онлайн. І планувати свій день, аби мозок розумів, що життя це не суцільний хаос, що є каркас, на якому все тримається.

Не знаю, як так вийшло, але з перших же днів карантину Platfor.ma одразу завзято рвонула в обидві ці речі. Здається, весь цей час ми тільки те і робили, що планували і спілкувалися, спілкувалися і планували. І, сподіваємося, залишилися при цьому сповнаааа розумууууууууууууу.

Авторка: Тетяна Гордієнко