Як правильно працювати з інфографікою та не перетворити своє медіа на приклад треш-дизайну пояснює наш ментор та фахівець з візуалізації Тарас Волянюк.

Здається, що врятувати довгий текст може лише гарна картинка, але це ще не означає, що можна назвати її інфографікою і сміливо вписувати в заголовки, що цей текст чи новина — з унікальною візуалізацією. Разом із Тарасом Волянюком ми поговорили про таке:

  • яка інформація в тексті може підійти для інфографіки;
  • які види інфографіки найбільш ефективні та зрозумілі для аудиторії;
  • які нюанси слід врахувати при її створенні та як вона може впливати на підсвідомість;
  • про розвиток тренду в бік журнаілстики даних та сторітелінгу
  • практичні поради та посилання для створення якісного візуалу.

Про спікера: Тарас Волянюк — засновник студії інформаційного дизайну Remarker та ментор у програмі Election Watch від Media Development Foundation.

Design Illustration GIF - Find & Share on GIPHY

Тарасе, як правильно визначити де саме у тексті потрібна візуалізація?

Треба спершу визначитися з тим, що саме ми називаємо візуалізацією і чому її варто використовувати. Візуалізація даних — це графічний спосіб подачі великого об’єму інформації для того, щоб спершу зацікавити читача, а потім оперативно пояснити. Проблемою є те, що зараз медіа намагаються лише привернути увагу яскравою картинкою, але не вкладають у неї особливий зміст, або ж вона пояснює так само складно, як і текст. При цьому, здебільшого, покладаються на дизайнера, а він — не аналітик: не писав матеріал, може не знати в чому суть, не знає ключового месседжа. Візуалізація потрібна там, де спростить розуміння того, про що йде мова — інакше вона не працює. 

Існує правило: чим більше у матеріалі однакових візуалізацій, тим менше шансів, що його дочитають. Лонгріди зараз стали менш популярними, ніж були ще кілька років тому. Статистика показала, що далеко не всі, хто починав читати, дочитував матеріали до кінця. У лонгрідах чи довгих статтях було не обійтись без супроводжуючої візуалізації (карта маршруту, графіки тощо), бо вони не тільки несли додаткову інформацію чи пояснювали текст, але й просто робили матеріал «живішим», приємнішим оку та легшим до прочитання.

Коли ми говоримо про створення певної візуалізації, ми маємо зробити її самодостатньою, через те, що не знаємо як будуть використовувати її читачі і без свого заголовку, ліду та легенди вона може нести вже зовсім іншу інформацію або її можуть по-іншому витлумачити. У підсумку, якісна інфографіка має повноцінно існувати поза статтею.

Яку інформацію, на вашу думку, взагалі не слід перетворювати у інфографіку?

Варто оцінювати це питання з точки зору «медіа — це бізнес, візуалізація — це час, час —це гроші». Тому основне питання: чи буде ця інфографіка вартувати витраченого часу та грошей?

Під якусь локальну новину, що проживе 2 дні немає сенсу щось малювати. Доцільніше буде використати візуал, що стосуватиметься усієї великої теми і ми зможемо використовувати його ще декілька разів.

Коли просто додають текст на красивий фон і називають це інфографкою (а це може бути просто скрін таблички Exel), або роблять список із піктограмками, що фактично є проапгрейдженими булетпоінтами, які часто пропускаються читачами і виконують суто структуруючу роль для тексту. Взагалі, текст у форматі переліку читається зручно і без картинки, до того ж, якщо структурні частини цього переліку малі, то можна від них відмовитися.  Також читач не зможе скопіювати текст окремо (хоча й зможе картинку зберегти). Якщо таких списків у статті ще й кілька? Не завжди є сенс це візуалізувати. А от статистика та графіки насправді дуже потрібні, бо в реальності складно порівняти цифри між собою.

Cheer Competition GIF by NETFLIX - Find & Share on GIPHY

Який вид інфографік найбільш ефективний та зрозумілий для аудиторії (таблиці/діаграми/схеми тощо)?

Всі перелічені. Просто способи візуалізації залежать від самих даних і що ми хочемо ними показати. Для цього зручно використовувати datavizcatalogue.com.

Взагалі, може використовуватися і просто таблиця — це структуровані дані і їх стає легше сприймати. Коли я працюю над текстовими даними, використовую Exel. Але це моя профдеформація 😊 Це дає мені можливість контролювати об’єм інформації та його структуру.  Але з таблицею потрібно бути обережним, оскільки можна нічого не спростити, а навпаки заплутати.  

Основні питання: які дані в нас є і що ми хочемо донести, і після того вже вибираємо засіб візуалізації. 

Діаграми та графіки зручні для порівняння між собою конкретних числових значень. Але якщо кругова діаграма не повинна містити більше 3-4 різнорозмірних елементів, то стовпчикову можна використати для більшої кількості значень. 

Схеми — якщо потрібно показати зв’язок об’єктів між собою. Тут немає чітких критеріїв побудови, лише потрібно орієнтуватися на її зрозумілість, тобто чи пояснює вона те, що повинна, чи не заплутує більше і чи можна якось її спростити чи перегрупувати, щоб читалося швидше і краще.

Addicted Instagram GIF by Maximillian Piras - Find & Share on GIPHY

Наскільки відрізняються принципи у створенні інфографіки на телебаченні та у онлайн медіа?

Практично вся підготовча робота є однаковою для всіх на 80%, лише із певними нюансами на етапі формування структури. Ключова відмінність — у фінальному способі відтворення інформації. Ми проходимо певний підготовчий етап перед промальовкою інфографіки. Відеоінфографіка формується зі статичної картинки, потім послідовно додаються мутьтимедійні анімовані елементи. Іноді проекти передбачають розробку і друкованої версії, наприклад, інфографіки та її відеоверсії. Відбуваються усі підготовчі роботи та дизайн, і вже після цього — анімація.

Медіа все більше переходять у digital. Які новітні підходи зараз використовують журналісти?

Глобально, потужним трендом останніх років є журналістика даних. В Україні цим займається видання texty.org.ua.  Вони аналізують числові дані, програмують, промальовують і видають класний інтерактивний продукт, що візуалізує ту величезну кількість статистики. Це доволі енерго-, фінансово- та ресурсозатратно. 

Щодо лонгрідів, як і зазначав раніше, популярність проходить. І вони використовуються здебільшого у спецпроектах, які можна підкріпити візуалом. Наприклад, є якесь серйозне корупційне розслідування, яке можна розділити на 10 окремих статей, або написати один довжелезний лонгрід. В такому випадку іноді доцільніше написати кілька статей із своїми візуалками та промальованими схемами, оскільки шанс взяти конкретну інформацію з невеликих матеріалів більший, аніж догортати довгий текст до кінця і знайти потрібний уривок. Врешті, так само буває і у відео, коли роблять по кілька серій. Головне завдання — не дати надто багато інформації, щоб не заплутати користувача.

Яким чином інфографіка може впливати на людську свідомість, або ж навіть маніпулювати нею?

Коли ми розкриваємо тему, ми намагаємося створити певний настрій. З точки зору журналістики все має бути неупереджено,  але з погляду дизайну хочеться додати емоції. Проблема в тому, що іноді ці емоції гіперболізуються, або подаються неправильно. Це можуть бути надто яскраві кольори, які дратують і змушують сприймати інформацію гостро (наприклад, недоречно використаний агресивний червоний).

Якщо є помилки в пропорціях, то дуже мало хто це помітить: навіть якщо поруч будуть числові значення (хіба вони кардинально різняться). Людина запам’ятає картинку, а не числові дані. Часто так роблять з бульбашковими діаграмами, тому що вираховують не площу, а діаметр.

Щодо використання палітри кольорів,  то журналіст не повинен обов’язково знати усі нюанси, але оперувати нею дуже корисно. Найчастіше (окрім спецпроектів) вживаються  нейтральні кольори: блакитний, сірий тощо, які не викликають зайвої реакції.

Чи є певний гайд у створенні візуальної інформації?

Весь процес розробки інфографіки починається з питання, відповідь на яке питання ми хочемо дати читачу. 

 Друге питання: наша цільова аудиторія? Якщо матеріал стосується, наприклад субсидій, то ми маємо розуміти, що цільовою аудиторією будуть люди старшого віку, менш забезпечені, соціально вразливі групи. Якщо ми пишемо про відкриття нових барів, то ця стаття розрахована на молодь. Усе це має впливати і на розмір шрифту, і на кількість картинок, і на сам текст на зображенні. Далі потрібно зібрати всі дані і додаткові матеріали: статистику, коментарі тощо. Після того формуємо історію. 

Зараз трендовим є сторітелінг — коли факти подаються не «сухо», а через живу історію конкретної людини. Сформувавши цю історію, ми можемо вибрати яким чином це все подати. Знову ж таки, говорячи про субсидію, простіше зобразити шлях конкретної людини, яка проходить потрібні інстанції, а не написати аморфні витяги з закону, які умовна бабуся не зрозуміє.

У використанні порівнянь має бути прив’язка до чогось буденного:

Було/Стало, Є/Буде 

Послідовність дій / Часова лінія 

Карта

Статистика

Візуалізація фактичних та динамічних числових значень

Схема, зв’язки, ієрархія 

Важливо намалювати собі кілька скетчів і лише після цього йти до дизайнера (якщо є) і чітко сформулювати своє бачення.

Порадьте платформи, які найкраще підійдуть як новачкам так і професіоналам для створення візуальних образів?

Я завжди рекомендую знайти дизайнера — орему відповідальну людину. Він може присвятити цьому більше часу, плюс є сторонній свіжий погляд на матеріал. При роботі з дизайнерами є дві основні проблеми: або не довіряють його баченню (іноді й правильно роблять 😊), або замовники хочуть креативу, а дизайнер чекає чітко прописаних вказівок.

Якщо дизайнера немає, краще зробити візуал самому хоча б в Exel задля структурування інформації. Мені здається, що краще мати щось дуже просте, ніж нічого. Головне, щоб це доносило свою суть. 

Серед платформ для більш детального пропрацювання раджу:

Adobe Illustrator

Сanva.com

infogram.com

piktochart.com

easel.ly

amcharts.com

datawrapper.de

tableau.com

Більше про оцінку візуалізацій від Тараса Волянюка читайте у нашому попередньому матеріалі.

Авторка: Дарія Нишпорська

Фото: Pixabay

Цей текст створено в рамках програми міжредакційних обмінів Journalism Exchange Program за підтримки Національного фонду на підтримку демократії  NED. Більше про JEP читайте тут.