додому Лайфхаки Як зрозуміти, що з вашою візуалізацією щось не так?

Як зрозуміти, що з вашою візуалізацією щось не так?

0

Про що ви хочете розповісти своїм читачам? Це одне з перших питань, яке треба собі поставити, перш ніж робити візуалізацію до тексту. Якщо ви не можете дати на нього відповідь, значить ваша ідея ще «сира» й потребує доопрацювання. Про це та про типові помилки, яких медіа припускаються при роботі над «візуалками», розповідає Тарас Волянюк, засновник студії інформаційного дизайну Remarker та ментор у програмі Election Watch від Media Development Foundation.

В попередньому матеріалі ми розповідали про ключові дати в підготовці та проведенні позачергових парламентських виборів і як медіа можуть перетворити їх на окремі цікаві історії.

Цього разу ми попросили ментора Тараса Волянюка пояснити особливості роботи над візуалізаціями в медіа, з чого почати та яких помилок журналісти припускаються найчастіше. Окрім того, ментор підготував для вас трохи корисної «читанки» за темою та лінки на ті роботи, за якими він стежить.

Яких помилок медіа найчастіше припускаються, коли роблять візуалізації?

Найпростіша і найпоширеніша помилка — це коли у візуалізації неправильні пропорції. Це суто технічне питання, яке трапляється через неуважність, або ж дизайнер дав волю своїм творчим здібностям і баченню. Тобто, графічні елементи не відповідають числам, які вони мають візуалізувати.

Особливо це стосується складних способів, які виглядають гарно, але вони не такі прості в технічному виконанні. Наприклад, є візуалізації з так званими «бульбашками». Скажімо, в інфографіці потрібно передати значення 50 й дизайнер малює такий круглий елемент з радіусом 50. Хоча насправді мова йде не про радіус, а про площу. І якщо порівнювати елементи на такій візуалізації, вони не будуть пропорційно більшими, адже візуально ми ми порівнюємо площу, а технічно дизайнер закладав у елементи значення радіуса. Це технічний момент, але знову ж, сприйняття за площею і за розумінням цифр зовсім інакше.

Проблеми бувають на етапі підготовки даних. Якщо говорити про цифри, то Excel може їх скоротити й в сумі у вас буде виходити не 100%. Або ще автори можуть забути вказати, що в опитуванні можна було вибрати кілька варіантів, тож в сумі теж може вийти більше ніж 100%. Це теж технічні моменти.

Бувають також випадки, коли у візуалізації намагаються подати кілька графіків одночасно. Або складають в один набір дані, які не мають логічного зв’язку. Є й зовсім інша проблема — коли називають інфографікою один графік, діаграмку або скріншот таблиці. Це просто журба.

Це основні критерії, за якими треба аналізувати свою роботу?

Аналізувати свою роботу треба ще на етапі вибору питання. Своєю візуалізацією ми намагаємося щось пояснити. Отже, яке питання ми собі ставимо? Відповідь на яке питання ми хочемо дати читачам?

Інфографіка призначена для того, щоб щось пояснювати в скороченому вигляді, а не суцільним текстом. Читач має з цього щось дізнатися. Завдання журналістики — давати факти, а висновки читач має робити самостійно. Тому тут стоїть завдання, аби підвести читачів до якогось логічного висновку. Тут і є стик між розробкою інфографіки та журналістикою. Журналістика не дозволяє робити прямих висновків. Але інфографіка, спрощуючи якісь питання, має пояснити до чого вона спрощує, дати відповідь на вихідне питання.

Дуже часто це питання ніколи не ставиться. Є просто набір фактів, цифр, графіків, діаграм і тез. Вони наче змальовують картину, але після прочитання виникає думка: “І що далі? Що це мені дало?” Читач ніби просто почерпнув якісь знання з Вікіпедії, які комплексно нічого не дали. А якраз весь смак у комплексному підході, у тому, що журналіст перелопачує великий масив даних, інформації, переварює його в собі, аналізує й видає певний продукт.

Якщо цього висновку немає, тоді це просто перелік фактів, з якими працював журналіст. Який тоді результат роботи? Виходить набір фактів, без комплексної історії та меседжу.

На вашу думку, наскільки все добре в українських медіа з візуальною культурою?

Є цікава тенденція у тому, що п’ять років тому саме слово «інфографіка» та тренд на візуалізацію стали популярними. Тоді всі кинулися це робити, всі хотіли щось малювати. В декого виходило, дехто заглиблювався в це повноцінно. А дехто просто робив текст на красивому фоні, що не завжди дає свій результат. На щастя, такий продукт повідпадав, як неефективний.

Немає ніякого результату в тому, щоб зробити примітивну роботу. Відповідно, цей тренд минув. Медіа не бачили в цьому ніякої додаткової користі й відкинули як ідею, яка не працює. Але це не працює лише тому, що ви робили не інфографіку. Зараз візуалізацій значно менше й часто це більш пропрацьовані та комплексні продукти.

Які сайти ви могли б навести як взірець хорошої роботи із візуалізацією?

З українських сайтів, з точки зору даних і роботи з даними — це, звичайно, «Тексти». Але вони не бавляться з дизайном (в розумінні вузького значення «наведення краси»). Коли ми розробляємо інфографіку, в нас є два завдання. Перше — зацікавити, друге — оперативно пояснити. Умовно кажучи, «Тексти» не дуже працюють із зацікавленням, оскільки в них є своя цільова аудиторія, і це добре, адже в них є своя ніша. Вони роблять те, що ніхто не робить на українському ринку. Але коли ми говоримо про медійний продукт, в якого немає своєї цільової аудиторії, момент зацікавлення, умовної «краси», повинен бути. І в Україні з цим біда. З цим більше працюють великі бренди та корпорації, які готують для себе річні звіти, плакати і постери, які щось пояснюють працівникам або клієнтам.

Умовно можна навести приклад «Нової пошти»: їм зручно щось візуалізувати, тому що в них багато процесів, які вони пояснюють у своїй корпоративній продукції. Для медіа часто це результат, який не дорівнює вкладеній праці. Знову ж таки, питання в тому, що не завжди правильно підбирають тему, питання, на яке хочуть дати відповідь.

Тут є короткий перелік тих, за чиїми роботами я стежу:

– https://www.malofiejgraphics.com

– https://twitter.com/nytgraphics

– https://informationisbeautiful.net/

– https://www.behance.net/Oberhaeuser

– https://www.behance.net/nvargas

– https://www.behance.net/beyondwordsstudio

– https://www.behance.net/manuelbortoletti

– https://www.behance.net/valeriopellegrini

Наскільки хороше рішення використовувати онлайн-інструменти з готовими шаблонами для створення візуалізацій?

Я пам’ятаю ці пости: «100 інструментів для створення візуалізацій». Я думав собі: «Боже, ви хоча б один вивчіть». На своєму рівні вони працюють. Вибираючи між тим, щоб не показати цифри взагалі і показати хоч якось, я виступаю за варіант «показати хоч якось». Якщо це, звісно, правильно з технічної точки зору й при роботі не були порушені пропорції. Питання дизайну другорядне, попри те, що я керівник студії дизайну. Тим не менш, я розумію, що дизайн дуже часто відіграє другорядну роль, а головну — дані, інформація, як її подають з суто структурної точки зору.

Тому ці інструменти однозначно позитивні. Вони спрощують життя та можливість комунікації на своєму простішому рівні і якщо є можливість робити з їх допомогою візуалізації — то треба робити.

Чи є якісь критерії, за якими можна визначитися, що робити з наявними даними?

Є зручні таблиці-шпаргалки, які допомагають зрозуміти, що можна зробити з даними. Але це знову ж стосується візуалізації кінцевої.

Перше питання, яке стоїть, знову ж полягає у тому, а що ми хочемо показати? Умовно, в нас є статистика про те, скільки грошей витратили на ремонт доріг в місті за минулий рік. Ми маємо цифри. Ми можемо написати про це новину: «Минулого року на ремонт доріг в місті витратили….» Що мені це пояснить? Нічого, я дороги не будую й я не знаю, з чим це порівняти. Тоді постає питання — а з чим це можна порівняти? В порівнянні пізнається величина. Можна порівняти з минулим роком або роками. Можна порівняти з сусідніми містами, які мають подібні характеристики з протяжності доріг та кліматичних особливостей. Можна порівняти з чимось, що є релевантним для нас і ми можемо зрозуміти хороша у нас ситуація чи погана. Це ключове питання в цифрах — щоб ми зрозуміли добре це чи погано. Тому й існують рейтинги. Нам цікаво читати їх, тому що ми розуміємо наше місце в світі, в чому ми кращі, а в чому гірші.

Після цього головне завдання в цій візуалізації — не налажати і правильно все показати. Тут є кілька способів і йдеться про суто технічний вибір візуалізації, який не є складним. Просто відкривається таблиця чи «шпаргалка», в якій можна подивитися що і як краще показати.

Питання повертається знову ж таки до того, що ми хочемо донести.

Картинка — це не єдиний спосіб?

Загалом, так. Грубо кажучи, готуючи дані до інфографіки, ми можемо ці ж дані використати для відео. Просто в інфографіці вони подаються послідовно, логічно, через одне зображення. А у відео вони йдуть послідовно в хронометражі. Технічний підхід різний, але суть одна й та ж. Глобально, це переупаковка одного й того ж контенту. Ключове питання в тому, яким чином журналіст підготує ці дані. Це має дуже велике значення.

Крім того, ви можете повторно використовувати одну й ту ж інфографіку. Наприклад, редакція може підготувати одну візуалізацію про стан доріг у місті чи області й потім використовувати її в усіх матеріалах на цю тему.

Наскільки добре зараз соцмережі, зокрема Facebook, ранжують пости з візуалізаціями?

Скажімо так, картинка завжди краще, ніж текст. Проблема в тому, що Facebook не дозволяє умовно рекламувати картинки, в яких багато тексту, й тому інфографіки не завжди пропускають. Це особливість суто з точки зору реклами.

Але з точки зору сприйняття читачами, має бути баланс між відсутністю картинки, порожньою картинкою, яка нічого не пояснює, та переповненою. Читаючи статтю на сайті, людина хоче заглибитися в тему. Вона має час для того, аби прочитати цю інфографіку, на яку треба виділити умовно три хвилини часу.

У Facebook, гортаючи стрічку, ти не хочеш приділяти три хвилини, ти готовий лише на тридцять секунд. Якщо виникає інтерес, тоді читач може клікнути, перейти на сайт й читати детальніше. У Facebook інфографіка, яка переповнена інформацією, просто не читається й минає повз читачів. Вони не напружуються й не підходять до цього.

Що б я радив почитати:

– «Говори мовою діаграм», Джин Желязни

– «Функціональне мистецтво: вступ до інфографіки та візуалізації», Альберто Каїро

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я