Перетворити своє медіа на суцільний вісник коронавірусу може бути поганою ідеєю (чому — читайте тут). Але часто самі читачі не готові перемкнутися на щось інше. Тому медіа шукають креативні компроміси.

Далі ми зібрали приклади того, як медіа намагаються робити історії в нових форматах чи на неочевидні теми, хоча контекстом для них все ж залишається коронавірус. З іншого боку, на пошук нових рішень медійників штовхає й необхідність: більшість звичайних процесів та спілкування перейшли в онлайн, тож практично усе доводиться перелаштовувати під цифрові формати.

Мистецький челендж на карантині

Джерело: Facebook/Larissa. Getty’s Open Content Program.

Завдання учасників челенджу —  відтворити відому картину в домашніх умовах і викласти в соцмережі фото своєї версії. Працівники найбільшого художнього музею Каліфорнії — музею  Ґетті — знайшли вдалий час для популяризації мистецтва. Оскільки пів світу тепер знаходиться вдома, челендж з відтворення відомих картин виявився дуже успішним. Деякі навіть залучають своїх домашніх улюбленців, роблячи їх головними персонажами «домашніх картин». Відволіктися від новин і переглянути більше кумедних пародій можете за популярними хештеґами в соціальних мережах #GettyMuseumChallenge,  #BetweenArtandQuarantine та іншими.

Джерело: Instagram/bryanbeasleyphoto

Для медіа челендж став джерелом великої кількості безкоштовних та головне цікавих й захопливих картинок, які майже зі стовідсотковою гарантією стають вірусними. Підбірки з челенджу робили усі — від BuzzFeed до The Washington Post. При чому юзери продовжують робити нові й нові «репродукції».

Мобільна журналістика та доповнена реальність

Аргентинський стартап мобільної журналістики Wips.digital працює зі створенням онлайн фільтрів та масок за технологією доповненої реальності. Один з них надав нову форму традиційному журналістському  методу — анонімному інтерв’ю. Онлайн-маски допомагають приховати ідентичність героя, змінюючи не лише його силует, але й голос. До речі, англомовна індійська газета «Hindustan Times» використовувала Snapchat для схожого задуму. Так, про сексуальне насилля змогли розповісти дві 14-річні дівчинки, які сховали свої обличчя під масками драконів.  

Стартап Wips.digital нещодавно створив нову маску для Instagram — на кшталт тих, які зараз носять люди, аби захиститися від коронавірусу.

Джерело: Wips.digital /Instagram

За задумом, ця онлайн-маска допоможе мотивувати людей бути більш відповідальними та використовувати необхідні засоби для захисту себе та інших від вірусу. А для журналістів онлайнові фільтри й маски — це й спосіб винайти нові підходи для «соціального сторітелінгу». До того ж комунікувати з молодою аудиторією краще через ті методи, які їй близькі та зрозумілі.

Людські історії та людські потреби

Якщо ви вже передивилися челенджі та проскролили інстаграм декілька разів (у пошуках натхнення, звісно), можливо, слід перемкнутися на щось інше. Наприклад, на історії людей та на допомогу іншим. Як це зробила американська студентка Ешлі Лоренс (Ashley Lawrence).

Для людей з вадами слуху під час пандемії ускладнилося спілкування з іншими: маски закривають вуста, отже читати з губ для них неможливо. Американка помітила цю проблему і знайшла рішення — використовувати в масках спеціальний пластик на рівні вуст.  Тепер вона та її мама самостійно шиють такі маски й дарують їх всім, кому вони потрібні. Дівчина впевнена, що зараз настав час, коли важливо допомагати один одному.

Джерело: Facebook/Claire Kopsky

Тренд на конструктивну журналістику останні п’ять-шість років розвивався доволі помітно. Це напрямок роботи, коли медіа зосереджуються не на самій проблемі, а пропонують шляхи як її можна вирішити або як покращити ситуацію. До речі, в одному з наших попередніх текстів регіональні редакції розповіли про те, що працюють з історіями місцевих бізнесів, які допомагають своїм громадам у часи кризи. Тож це ще один зі способів, як можна розповісти про коронавірус, не зациклюючись на коронавірусі як такому.

Фотографії безлюдних місць зі всього світу опівдні

Публічні заходи, зустрічі, спілкування з людьми наживо — це було основною частиною роботи медійників. Але карантин та соціальне дистанціювання дуже сильно змінили те, як ми працюємо. Справді усвідомити, наскільки змінився звичний темп життя усієї планети, можна поглянувши на знімки фотографів Reuters. 14 репортерів з різних країн зробили по одному знімку рівно о 12 годині дня в популярних локаціях своїх міст.

Трафік на дорогах, гуркіт транспорту й людські голоси — усе що було притаманно популярним місцям змінилося  тишею та безлюддям на фотографіях. У підбірці є також фотографія Майдану Незалежності в Києві.

Схожу історію показує й журналіст The New Yorker Камерон Худ – від зняв пусті вулиці Мілану на відео. При чому важливою частиною його історії є не лише картинка, але й звук: Мілан наповнений гуркотом пустих трамваїв, звуками церковних дзвонів та карканням. Особливо моторошно, за словами журналіста, чути сирени машин швидкої допомоги. Переглядаючи такі фото і відео розумієш, що зараз відбувається дещо унікальне в історії.

Люди старшого віку, технології і пандемія

Фокусом для нових матеріалів може бути історія не лише конкретної людини, але й групи людей, які виявилися вразливими в кризовій ситуації.

Карантин — час, коли спілкування ще активніше переноситься в онлайн. У той час як підлітки святкують свої дні народження у Zoom, дорослі замовляють їжу за допомогою додатків, людям старшого віку стає все складніше у сучасному світі. Їм буває важко користуватися новими технологіями, часто вони соромляться просити допомоги.

У “The New York Time” на прикладі 81-річної Лінди Квінн показали, як в США люди адаптуються до таких умов. Щось нам підказує, що в Україні теж є така проблема, яка може дати багато історій.

Героїня матеріалу Лінда Квінн самоізолювалася вдома разом зі своєю собакою.

Не бійтеся здатися несерйозними

Карантин також вчить медіа іноді відкладати набік всю свою поважність та показувати маленькі радощі щоденного життя.

Спортивний канал ESPN влаштував пряму трансляцію з чотирма чоловіками, що грали в теніс на задньому дворі одного з них. Щоправда, спортсмени весь час були у рукавицях, зберігали безпечну дистанцію і не торкались одних і тих же тенісних м’ячів. А переможець навіть не взяв додому трофей. Однак це був живий спорт і трансляція непрофесійної гри. Погодьтеся, за звичайних умов медіа навряд чи показали б такий нішевий захід. Хоча самі журналісти жартома підписали його як «майже чемпіонат світу з тенісу».

Джерело: ESPN3

Також журналісти роблять підбірки з абсолютно несерйозними на перший погляд речами: бургерами, в яких булочка за формою імітує коронавірус, тістечками у формі туалетного паперу, поліцейськими шоломами – теж у формі вірусу. Але в такому креативі є й своя користь: це нагадує людям, що небезпека поруч.

Авторка: Оксана Кривіцька