Чому тележурналіст під’їжджає до редакції на власному «Бентлі» лише в головах у мрійників, а насправді ця робота вимагає солідного набору як soft skills, так і hard skills  – для The Lede розповіли редактори та журналісти «Радіо Свобода».

Про те, що мріють студенти, які лише почали займатися журналістикою, знаю не з чуток. Я багато спілкувався з цією верствою студентства й відповідь однозначна: тележурналістом. Якимось магічним чином слово «тележурналіст» у свідомості майбутніх медійників (але це не точно) перетворюється на слово «ведучий». Зараз все поясню. Ведучий – це людина, яка приїжджає на «Бентлі» до редакції якогось центрального телеканалу, ЇЇ, з широкими посмішками та доларами в руках, зустрічають колеги, а біля екранів телевізорів на нього чи на неї чекають глядачі.

Окей, мрія є – тепер можна йти і сміливо влаштовуватись офіціантом в МакДональдз. Звучить абсурдно, але багато хто так і не наважується зробити бодай перший крок до мети. Практичний людський мозок автоматично оберігає нас від будь-яких «активних» дій, аби ми не витрачали зайвих калорій. Ті, хто подолали «бар’єр першого кроку», зіштовхуються з вічним питанням: «А що далі?».

«Мозок – найцінніший актив», – казав Роберт Кійосакі, відомий підприємець, автор багатьох фінансових бестселерів. В інформаційну добу, саме інформація (знаю що тавтологія) є джерелом прогресу, успіху в усіх сферах життя, впливовості та достатку. Саме тому, аби бути затребуваним в телевізійній журналістиці, як і в будь-якій професійній галузі, важливо постійно самовдосконалюватись, покращувати свої навички: особистісні та професійні. Важко сказати які з них корисніші. Вони мають доповнювати одні одних: особистісні навички мають стати фундаментом та мотивацією для розвитку професійних.

Will And Grace Love GIF - Find & Share on GIPHY

Аби допомогти вам краще зорієнтуватися та скласти план з підкорення телеіндустрії, я поспілкувався з топ-менеджерами та телевізійниками київської редакції «Радіо Свобода».

Інна Кузнєцова, головна редакторка Київського бюро Радіо Свобода:

«Це складне питання, на яке немає однозначної відповіді. Тут і стресостійкість, і командна робота, і спостережливість і уважність, і точність, і вміння розповідати історії, що нереально без хорошого володіння мовою». 

Анжеліка Руденко, головна редакторка телевізійного відділу Крим.Реалії:

«Зі свого досвіду, як редакторка та журналістка, можу сказати, що найважливіше для журналіста будь якого ЗМІ – чи друкованого, чи телевізійного – це цікавість. Тобто людині та журналісту має бути цікаво. Цікаво розбиратися, цікаво поставити питання, цікаво отримати відповідь на своє питання. От коли журналісту цікаво, тоді він може розібратися в будь-якому питанні, будь-якої складності. Це перше.

Друге, це дуже важлива риса для журналіста – відділяти головне від другорядного. Відповідати на питання: «Що головне в цій темі?», «Що важливе тут, а що менш важливе?». Тоді журналіст ніколи не зіб’ється зі свого шляху, а буде відповідати на головне питання свого матеріалу, на яке він шукає відповідь. Бувають супутні теми, але все ж таки головним є щось одне. Це дуже важлива риса: не плутати менш важливе з головним. Відбирати важливу інформацію та факти серед другорядної інформації, яка не впливає на головну тему матеріалу.

Третє – дуже важливо, коли журналіст збирає інформацію з різних джерел, перевіряє інформацію і, найголовніше, він збирає різні точки зору. Коли хтось когось в чомусь звинувачує, треба дізнатися точку зору тієї другої сторони. Важливо не довіряти якомусь одному джерелу, не вставати емоційно на сторону тієї людини, яку образили. Журналіст не має права когось жаліти, немає права комусь співчувати, тому що він має переказати, розповісти історію такою, якою вона є насправді, не приймаючи нічию сторону.

Важлива і ще одна риса: бути чесним і бути справедливим. В своєму матеріалі, це знову ж таки підкреслюю, не ставати на чиюсь сторону. Наприклад, вчора екологи нам надіслали лист, де йшлося про те, що негідники засмічують ліси, організовують несанкціоновані звалища. Журналістка написала: «Хто ці негідники, які засмічують ліси?» Так, можливо вони і негідники, ми не знаємо, але ми, як журналісти, не маємо право давати оціночні судження тим людям, які це роблять, тому що наше завдання – інформувати.

Josh Hutcherson Journalism GIF by Saturday Night Live - Find & Share on GIPHY

Олексій Маґдалюк, продюсер телевізійного відділу Крим.Реалії:

«Читайте якомога більше книжок. Почніть з базової художньої літератури, яку проходять в школі і далі по наростаючій. Дивіться хороші фільми, ходіть в театри. Класика ще нікому не завадила. Шукайте «своє». Читайте/дивіться інтерв’ю відомих журналістів. Аби з’явився власний «смак», потрібно передивитись багато хорошого контенту і багато поганого.  І лише тоді ви навчитеся розуміти, що є якісним, а що просто в гарній обгортці. Хороший журналіст – це в першу чергу, розумна людина зі своїм філософським баченням цього світу, стійкими життєвими позиціями, незалежно від того в якому ЗМІ працює. Особисто для себе вивчайте психологію та філософію. Так ви будете краще розуміти людей. І звісно: практикуйте свої вміння. Обов’язково пишіть щодня, хоча б блог, пости або замітки. Вчіться структуровано викладати свої думки на папері. В цьому допомагає практика, практика і практика.  

Ігор Токар, кореспондент телевізійного відділу Крим.Реалії:

«Не існує єдиного рецепту, які мають бути базові навички. Кожен журналіст визначає їх для себе сам. В моєму розумінні, журналіст має дотримуватись таких ключових чинників: будь-яку історію, офіційну позицію та розказаний на інтерв’ю факт піддавати сумніву – бо люди брешуть (а особливо журналістам); бути на скільки це можливо не упередженим; поважати право інших на особистий простір (але це правило не працює, коли особисте життя починає тісно перетинатись з професією); бути стресостійким; бути комунікабельним; тверезо оцінювати ризики, коли постає тонка межа між «хайпом» і наслідкми цього «хайпу» на чиєсь життя; любити професію в собі, а не себе в професії».

***

Якщо говорити особисто про мене, то мені допомагає розвиватися спілкування з людьми, на яких рівняюсь; читання практичних книжок; перегляд фільмів, що надихають. Для професійних навичок важлива саме практика. Це допомагає розібратися як працює цікава мені галузь, як до неї адаптуватися, як бути в ній ефективним. Наприклад, нещодавнє стажування в редакції київського бюро Радіо Свободи, у телевізійному відділі проекту Крим.Реалії, дозволило мені попрацювати кореспонтентом: я збирав інформацію на місці подій, писав телевізійні сюжети. Перший професійний досвід – це помилки, невпевненість, але разом з цим, це енергійність, ініціативність, ентузіазм, бажання довести собі та всім чого ти дійсно вартий.

Автор: Дмитро Тетюха

Зображення: Pixabay

Цей текст створено в рамках програми міжредакційних обмінів Journalism Exchange Program за підтримки Національного фонду на підтримку демократії  NED. Більше про JEP читайте тут.