«Люди хочуть котиків», цей та схожі меседжі давно транслює найпопулярніший у соцмережах контент. Як у стрічку новин пробитися журналістським розслідуванням? Ще й коли вони регіональні? І тим паче лонгріди? Для The Lede ми поспілкувалися з журналістами-розслідувачами і спробували дізнатись, які саме SMM-невдачі не дають крутим розслідуванням ефектно вийти в люди.

А воно нам точно треба?

Саме так ще донедавна українські розслідувачі, які звикли шукати і викривати, реагували на потребу репостити і лайкати. Якщо раніше робота над матеріалом завершувалась його публікацією, то сьогодні це лише половина шляху. Адже тепер від супроводу матеріалу після його оприлюднення залежить, чи буде він помічений аудиторією.

Надійним способом залучити читачів до текстів є дистрибуція у соціальних мережах. Проте, як серйозним складним текстам не загубитись серед нескінченного потоку інформації у стрічці новин? Тут у гру і вступає SMM-просування.

Журналістка «Наші гроші. Львів» Олександра Губицька вважає грамотне просування контенту важливим, проте зізнається, що шлях до цієї позиції був тернистим.

 «Ми, певно, як і всі інші малі розслідувальні центри в Україні, багато часу витрачаємо на розслідування, але мало на те, щоб якомога більша аудиторія дізнавалась про них, — говорить медійниця і додає: — Довгий час ми поширювали публікації без фотографій, не думали про підписи та не комунікували з аудиторією».

Бракує рук – бракує кліків 

Займатись розповсюдженням власних розслідувань журналісти не люблять. Одним бракує часу, іншим — знань про те, як робити це ефективно на дуже локальному рівні. Журналіст «Харківського антикорупційного центру» Павло Новік розповідає, що його редакція не відмовилась би від послуг SMM-фахівця, проте і тут є свої нюанси.

«Постійного просування чи стратегії як такої немає. Бо немає конкретної людини, яка б цим займалася. Іноді в проєктах у нас буває прописаний SMM. Але це дуже рідко, зазвичай на цьому доводиться заощаджувати», — пояснює журналіст.

У харківській редакції всі журналісти намагаються просувати свої матеріали самостійно, проте, говорить Новік, через велику завантаженість робити це правильно буває вкрай складно.

 «У всіх соцмережах дописи у нас однакові. Хотілось би перепаковувати контент, але ресурсів на це немає. Допис пише той, хто пише матеріал. І у часі ця людина зазвичай обмежена», додає Павло.

Обмеження у часі мають і самі дописи. Різні SMM-фахівці сходяться на тому, що у Фейсбуці та Інстаграмі важливо створити активність навколо допису впродовж першої години після його публікації. Якщо на нього не починають реагувати одразу, система автоматично відправляє його в умовну коробку з написом «це нудно», через що допис майже не потрапляє у новинні стрічки.

Читайте також: Немає нічого поганого в тому, аби скопіювати щось у когось. Навіщо вигадувати колесо ще раз? — Тімур Александров, Genesis

Перепаковувати правильно: швидко, якісно і жодного поліетилену

Під час одного зі своїх тренінгів за підтримки ІРРП, колишня SMM-редакторка «Схем» Любов Багацька ділиться, що в редакції лайк і коментар чи не до кожного нового допису є обов’язковим завданням для всіх журналістів. Зараз Любов працює редакторкою нових медіа телеканалу «Настоящее Время». А от щоб зробити ефективним вищезгадане перепаковування розслідувань, за словами Багацької, треба «дістати» з історії максимум фактів і подати їх кардинально по-різному.

«Перепаковуйте свій контент у всіх форматах, щоб можна було зробити велике охоплення. Є відеорозслідування – зробіть з нього новину, статтю, відео для Фейсбук, скріншоти, графіки, картинки, інфографіку. Ту ж інфографіку можна подати в форматі відеослайдів. І так інформація буде більш релевантною та отримає більше уваги аудиторії», — розповіла Багацька.

Успіхи у цьому плані вже демонструють «Наші гроші. Львів». Олександра Губицька ділиться: «Зараз робимо жартівливі тексти про корупцію в різних сферах. Крім того, почали реагувати на топові події в інформпросторі і це дає свої результати».

Про необхідність подавати розслідування по-різному говорить і Франак Вячорка. SMM-фахівець стверджує: контент, особливо у соцмережах, має викликати емоцію, а розслідувачі мають з цим проблеми.

В той час, як середньостатистичний читач боїться довгих текстів, журналіст боїться коротких, через ризик «сказати не все». Тим не менш у дописі про розслідування варто подати кілька яскравих фактів і зробити це неформально — так, як ви не наважились би написати у самому матеріалі. І тут в контексті страху «не договорити» журналіст отримує ще один виклик — необхідність переходити на суто розважальні соціальні платформи.

Читайте також: Дистрибуція контенту для медіаменеджерів: що треба знати, щоб не було соромно

В незвідані онлайн-світи

Журналістка рівненської розслідувальної агенції «Четверта Влада» Антоніна Торбіч зізнається, що їхня редакція вже морально готується до переходу в Тік-Ток і думає про те, якими мають бути розслідувачі-тіктокери.

«Ми поки що придивляємося до цієї мережі. Бачимо, що її починають опановувати наші колеги з інших розслідувальних редакцій. Тому припускаємо, що зрештою теж спробуємо. Але це більше на перспективу. На тренінгах з SMM нашу увагу звертають на те, що аудиторія Фейсбуку зараз майже не росте, і якщо ЗМІ хочуть залучати молодь, їм потрібно йти на ті платформи, які цікаві молоді і адаптувати свій контент для неї».

Розповідаючи про SMM-тренди 2020-го року, Вячорка заспокоює і запевняє, що не треба боятись створювати контент для вузької аудиторії. «Час порталів, які покривають все, минув», — каже експерт. Розслідувачам варто йти на різні платформи і всюди аналізувати свою аудиторію. Тік-Ток дійсно може привернути увагу до журналістських розслідувань тієї аудиторії, яка сьогодні абсолютно не здається цільовою.

Впізнавати читача по… аватарці?

Аби рівень взаємодії з дописами і переходів на матеріали був високим, слід створювати багато вузькопрофільних каналів, де збиралася б спільнота, зацікавлена у конкретній темі. Саме цим фахівці і пояснюють той факт, що різні месенджери з можливістю створення групових чатів стали основним трендом останнього десятиріччя.

Та як все ж вийти на цільову аудиторію? Для початку треба визначити, хто в неї входить. І якщо ви досі не знаєте хто читає ваші розслідування, хай прибуде з вами Google-аналітика! Визначивши інтереси наявних читачів, ви зможете залучити нових, налаштувавши рекламу в Фейсбуці чи Інстаграмі таким чином, аби її бачили потрібні люди.

Зібрати в окремі невеликі, але важливі ком’юніті тих, хто хоче стежити за екологією, депутатами або судами, найзручніше буде у Телеграмі або в небрендованих групах у Фейсбуці. Якщо у своїх розслідуваннях ви завжди показуєте чиїсь обличчя, заведіть для них Інстаграм. А Твіттер чекає на тих, хто готовий розбирати кожну історію на окремі факти і дозовано подавати їх підписникам. І якщо докласти зусиль, своя аудиторія збереться на будь-якій платформі.

Авторка: Марія Смик

Цей матеріал підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED.

1 коментар

  1. […] Чому SMM для журналістів-розслідувачів – це біль — чотири фахівці з розслідувальних редакцій розповідають про свої клопоти з SMM та як вони просувають свої розслідування, аби їх побачили якомога більше людей.  […]

Comments are closed.