Тема прав ЛГБТ – одна з найбільш контраверсійних в Україні. Позиції щодо спільноти часто розділяють покоління, культурні кола та навіть родини й друзів.
Проте попри розповсюджену думку, що проблеми ЛГБТ – це клопіт самої спільноти, питання рівних прав для сексуальних меншин є однією з визначальних ознак розвинутого демократичного суспільства, а отже має значення для всієї країни.
Більшість демократичних країн поважає і захищає права ЛГБТ. Якщо Україна прагне бути однією з цих прогресивних держав, то вона повинна так само надавати рівні можливості для усього суспільства, включно з ЛГБТ, а також захищати спільноту.
Але до чого тут медіа?
Основні завдання журналіста — висвітлювати і пояснювати суспільно важливі події і проблеми; давати їхній контекст; починати суспільні дискусії або задавати їм тон. Усі ці завдання так чи інакше зобов’язують журналіста висвітлювати тему ЛГБТ, оскільки це частина суспільства.
Більше дізнавайтеся в онлайн-курсі «Журналістика толерантності»
ЛГБТ часто дискримінують і, на жаль, порушують їхні базові права як людей. У цьому випадку журналіст повинен висвітлювати ці порушення і надавати голос незахищеній верстві населення. Журналіст також може надавати платформу важливій суспільній дискусії про права ЛГБТ та визначати її напрям. Окрім цього, події, проєкти, ініціативи з життя ЛГБТ-спільноти можуть бути просто цікавими широкому загалу.
Деякі теми матеріалів можуть не подобатись певним групам населення. Наприклад, консервативні верстви суспільства можуть негативно ставитися до ЛГБТ і не сприймати матеріали про спільноту. Проте це не має зупиняти журналістів, адже перш за все вони мають бути корисними суспільству, а не прагнути сподобатись аудиторії.
Більше того, кожен медійник має прагнути розвивати свою аудиторію, пояснювати складне й невідоме через історії, приклади та факти. Саме таким є випадок з висвітлення ЛГБТ, адже дуже часто негативне ставлення до спільноти викликане необізнаністю населення.
Базові принципи висвітлення ЛГБТ
Під час висвітлення ЛГБТ, слідуємо усім базовим журналістським цінностям: чесність, точність і незаангажованість. Ретельно перевіряємо факти та відділяємо їх від думок. Це ваші непохитні істини, які ви не порушуєте за будь-яких обставин.
Коректно використовуємо терміни, як то гендерна ідентичність і сексуальна орієнтація. Якщо плутаєтесь в термінах — перевіряйте, гугліть, телефонуйте експертам, але не поширюйте нісенітниці.
Використовуємо нейтральну лексику. Гей, лесбійка, квір, інтерсекс — усе це правильні й етичні поняття, які треба вживати. Не треба обходити ці терміни евфемізмами на зразок «дівчина, яка надає перевагу дівчатам». Це недоречно.
Інтерв’ю з представниками ЛГБТ
Не вказуємо гендер або орієнтацію героя, якщо це ніяк не стосується матеріалу. Наприклад, ви пишете текст про успішну підприємицю і знаєте, що вона лесбійка, але це ніяк не впливає на її професійну кар’єру. У такому разі вказувати її орієнтацію недоречно.
Завжди зважаємо на бажання героя залишитись анонімним. Жорстокі напади на ЛГБТ, на жаль, все ще не є рідкістю в Україні. Тому публічні висловлювання можуть поставити представників спільноти під загрозу. Якщо редакційна політика у вашому виданні дозволятиме публікувати анонімні коментарі лише як виняток, завжди питайте про згоду на публікацію імені та прізвища перед записом інтерв’ю.
Завжди питаємо, як герої ідентифікують себе і називаємо їх саме так. Ця ідентифікація може бути неочевидною. Скажімо, якщо хлопець розповідає вам про стосунки з чоловіками, ви не можете бути впевнені, що він гей, а не бісексуал, наприклад. Не соромтеся запитувати про це прямо. Якщо ця інформація необхідна для тексту, це не є втручанням в особисте життя, — а навпаки вияв поваги до того, як людина сама себе ідентифікує. Це стосується і займенників, яким надають перевагу герої. Якщо ви розповідаєте про жінку, що говорить про себе у чоловічому роді, це також необхідно поважати.
Висвітлення Маршу Рівності, інші акцій та подій
Пам’ятайте про власну безпеку. Праворадикальні групи часто здійснюють напади на події ЛГБТ. Раджу завчасно вивчити маршрут, за яким рухається марш та рекомендовані правила безпеки.
Такі події, як Марш Рівності, часто відвідують іноземні чиновники, дипломати, публічні особи зі сфери культури. Раджу пильнувати їх у натовпі і спробувати отримати ексклюзивний коментар. Так я одного разу пройшлася ходою разом з тодішнім послом Канади Романом Ващуком і записала з ним невеличке інтерв’ю.
Не потрібно транслювати ксенофобні позиції лише заради балансу думок, навіть коли висвітлюємо напади на ЛГБТ з боку радикалів або будь-яких інших груп. Базові права людини не потребують обговорення. Наприклад, коли я в серпні 2020 року писала про напад радикалів на Марш Рівності в Одесі, то не брала коментарі в нападників. Натомість я навела заяви послів Великобританії і Швеції, як фахові коментарі дипломатів європейських країн. Вони наголосили на необхідності поважати права людини.
Я щоразу відвідую Марші Рівності протягом останніх кількох років. На щастя, я не опинялася в небезпеці — натомість отримувала задоволення від спілкування з багатьма прогресивними людьми. Тому раджу також не забувати насолоджуватися моментом.
Ідеї для матеріалів
На медіа часто нарікають за надмірну увагу до негативних історій і водночас відсутність або маленьку кількість позитивних. Проте не висвітлювати негативні події неможливо. Більше того — це робити необхідно. Втім, у таких історіях важливим є контекст, а також наявність експертних коментарів.
Скажімо, якщо профільний чиновник, як то омбудсмен з прав людини, робить гомофобну заяву, ми маємо це висвітлити. Але журналіст — це не підставка для мікрофону. Ми не ретранслюємо чужі думки бездумно, особливо якщо вони є фактологічно неточними, неправдивими чи образливими. У такому випадку ми даємо цій заяві контекст — пояснюємо, що вона не відповідає дійсності або ж порушує права ЛГБТ. Наприклад, для цього можна використати фаховий коментар правозахисника або процитувати міжнародні документи.
Завжди варто висвітлювати злочини проти ЛГБТ та хід їх розслідування; випадки дискримінації на робочому місці, в навчальних закладах, розважальних місцях — будь-де; статистику та дослідження щодо безпеки ЛГБТ у країні та світі; дискримінаційні законопроєкти та інші ініціативи — знову ж таки, подавати разом з контекстом, не просто ретранслювати ксенофобію; недоліки наявного законодавства.
Позитивні матеріали, особливо особисті історії представників ЛГБТ, є не менш важливими. Вони часто руйнують стереотипи про ЛГБТ, наближають спільноту до широкого загалу і дають їм реальні імена й обличчя замість безликих етичних дискусій.
Також варто висвітлювати події, як то акції, марші, дискусії; мистецтво, пов’язане з ЛГБТ-тематикою — виставки, фільми, кліпи, перформанси; позитивні особисті історії, наприклад, батьки, що підтримують ЛГБТ-дитину, або ж ЛГБТ-пара, що виховує дитину разом; відомі люди, які є представниками ЛГБТ або підтримують спільноту — це потужні голоси, яких поважають у суспільстві, до їхньої думки можуть дослухатися більше людей; ініціативи та проєкти, що допомагають ЛГБТ; корисна практична інформація для ЛГБТ, наприклад про юридичну допомогу, гарячі лінії тощо.
Тема ЛГБТ дуже чутлива і потребує надзвичайної уважності з боку журналіста до деталей. Проте, на щастя, медійники — не хірурги і їхні помилки найчастіше не коштують життя. Тому пам’ятайте, що помилки — це частина навчання. Більше того, навіть найбільш досвідчені журналісти припускаються помилок після років практики. Тож якщо це сталось з вами, виправляйте її, вчіться і ставайте кращими.
Авторка: Тома Істоміна
