На прикладі полтавського видання «Трибуна» розповідаємо про лайфхаки, які допоможуть загорнути складну історію у відеоформат та зробити це в простий і зрозумілий спосіб. Розбиралась у темі стажерка JEP Анна Колісник.

Показова словесна «намудреність» тепер не є ознакою величезного інтелекту та особливого статусу. Забудьте про невиправдане вживання термінів, нерозшифровані абревіатури, складні слова та кілометрові речення. Якщо ви так пишете – це не означає, що ви обов’язково профі. 

Нині чи не першою порадою для студентів-журналістів є «легке написання». Подавати історію радять так, щоб вона була цілковито зрозумілою навіть людині у найбільш віддаленому куточку планети, де немає доступу до мережі чи мобільного зв’язку.

Seth Meyers Boom GIF by Late Night with Seth Meyers - Find & Share on GIPHY

Та деякі журналісти чи то свідомо, чи вже інтуїтивно уникають історій, які прийнято вважати складними. Щоб подати їх цікаво й доступно, треба попрацювати з великим обсягом інформації, з різними джерелами, витратити багато часу, аби все це структурувати у щось пристойне. Відверто – треба напрягтися.

У відео є й ще одна особливість. Воно має бути максимально зрозумілим та привабливим – як візуально, так і змістовно.

Саме такий контент намагається створювати полтавське медіа «Трибуна». У їхньому арсеналі чергуються легкі розважальні відео та потужні «соціалки». Серії матеріалів «Жизнь случилась», історії про занепад та ймовірне відновлення надзвичайно цінних культурних пам’яток, ролики про місця і явища, які так чи інакше наражають на небезпеку суспільне майбутнє. Всі з цих історій складні, однак справді цікаві та доступно викладені. А найголовніше: вони важливі. Це те, що в англійській мові називають «making a difference».

Ці базові поради будуть корисні і тим, хто тільки починає вивчати відеопродакшн, і  досвідченішим професіоналам, які, можливо, переймуть щось нове у креативних «трибунівських» колег.  

Book Read GIF - Find & Share on GIPHY

Отже, якщо ви досі читаєте і вам цікавий успішний досвід полтавців – далі буде лаконічний перелік: 

1. Невчений учитель: аби доступно розповісти історію, потрібно в ній орієнтуватися 

І як би це по-дурному чи аксіоматично не звучало, це справді так! Цілковита обізнаність (або присутність поруч когось цілковито обізнаного) – запорука цікавої відеоісторії. Журналіст, як і його вірний друг-оператор чи монтажер, повинні розуміти, що і для чого вони роблять впродовж всього етапу роботи над матеріалом. Повірте, якщо історія незрозуміла чи нецікава вам самим, глядач в ній заплутається ще більше і без роздумів прогорне стрічку далі.

2.  Іскра, буря, підготовка

Кожного разу, коли вам захочеться зняти все з одного дубля, приїхати на місце зйомки в момент початку тієї ж зйомки або познайомитися з основним героєм вже під час запису синхрону, задумайтеся. Адже хтозна, як би закінчився «Гаррі Поттер», якби юний чарівник до вирішальної дуелі з Волдемортом не готувався попередні шість років. Звісно, порівнювати процес підготовки та зйомок з боротьбою з вічним злом не зовсім доречно, хоча…

Приїдьте на місце зйомки заздалегідь, банально дослідіть джерела світла, наявність розеток чи фотогенічних стільців. Познайомтеся напередодні з усіма дійовими особами вашого матеріалу, не вганяйте їх у стресовий стан з перших секунд увімкнувши камеру з погрозливим «Ну! Говоріть». Наскільки це можливо, знайдіть неформальну обстановку і конкретно обговоріть з людиною всі деталі: що ви хочете від неї почути, яка зі сказаного користь їй чи її оточенню, що передбачає весь процес роботи. Повірте, мінімальні людські стосунки та додаткові 2-3 години вашого часу тільки посприяють успіху та допоможуть передати меседж та атмосферу конкретної історії по той бік екрану.

Fox GIF by MasterChef Junior - Find & Share on GIPHY

3.  Пиши – скорочуй

Отже, ви дослідили тему, познайомилися з героями, вивчили місце зйомок і навіть написали геніальний план. Збір інформації прийшов успішно – що далі? А далі ви згадаєте слова редактора про хронометраж у 10 хвилин і, передивившись 17 гігабайт зйомок, зрозумієте: пропало все! 

Насправді, не все так страшно. Ніколи не варто лякатися великої кількості інформації. Це означає тільки те, що ви добряче попрацювали та випитали все, що тільки можливо. Як у кілька хвилин вмістити історію, яка, на скромну думку його автора, заслуговує щонайменше цілого документального «оскарівського» фільму? 

Насамперед, під час першого переслуховування зібраних матеріалів не варто одразу по-журналістськи хапатися за всі синхрони, звіряючи таймінг. Ні! Намагайтеся вимкнути в собі прискіпливого критика-професіонала. Візьміть і спокійно перегляньте матеріал очима та вухами іншої людини, вашого підписника чи глядача. Що вам видається найбільш жартівливим? Легким? Що змусило припинити гортати інста-сторіз та по-справжньому вслухатися? Саме те вам і потрібно: цікаве і просте, без довжелезних канцеляризмів та зайвої «води». 

Позначили у блокноті найцікавіше, що далі? А далі більш нудна робота – викинути з тексту усі однакові слова і занадто довгі складносурядні речення, розкласти текст на структуру за тематикою і композиційними відтінками, визначити послідовність інформації. Одним словом, спростити. Подумайте, чи можна щось важливе і сказане впродовж двох хвилин вмістити у одне речення з уст журналіста. Спойлер: можна, треба.

Delete Black And White GIF - Find & Share on GIPHY

4.  Оточіть себе «свіжоголовими» 

Не так давно у газетній журналістиці існувала така специфічна посада. Її суть полягала у тому, що автор під час роботи над своїм дітищем-матеріалом настільки «замилює» око, що не звертає уваги не тільки на граматичні чи стилістичні огріхи, а й на відверто недоречні та зайві шматки тексту. Обов’язком «свіжоголового» було вичитати текст та запропонувати власні зміни, з якими автор після розумної аргументації, найімовірніше, погодиться. 

Завдання такої людини у відеовиробництві дещо інакше. Тут не буде недоречних шрифтів, вискоків з регістрів чи «з’їдених» у друкарні полів. Натомість таким «свіжоголовим» може бути адекватна й свідома людина, не стільки в професійній царині, як в особистісній. Покажіть начерки та перші проби монтажу людині, якій довіряєте і чию думку цінуєте: мамі, другу, колезі-оператору, знайомому сусіду чи навіть хорошій редакторці. І просто запитайте їх: «Що тут не так?». 

Повірте, іноді у далекої від сфери журналістики людини ідеї та думки креативніші, ніж у професіоналів. Адже вони сприймають все побачене й почуте не через призму сотень університетських підручників, шаблонних монтажних листів чи композиційних заготовок, а просто через банальну цікавість та доступність. Чи не це головне?

Brainstorming Tv Land GIF by YoungerTV - Find & Share on GIPHY

5.  Працюйте з джерелами

Як би це не було дивно, але після кінцевого монтажу відео й перед публікацією його варто було б показати ключовій у вашій історії людині. Звісно, чи не найбільше у світі журналісти не люблять надсилати матеріал на «звірку» інтерв’юйованому. Можна зіткнутися з безліччю, здавалося б, недолугих правок, зауважень та болючих коментарів «Я такого не казав». Однак, якщо мова йде про складну за будовою історію, варто бути обачним. 

Схвалення іншої сторони потрібно не для «аби було», а щоб цілковито переконатися у достовірності логічних зв’язок, передумов чи наслідків – у не-викривленні інформації. Цей процес може бути стресовим, часо- та ресурсоємним. Тому, щоб не чекати днями відповіді у месенджерах, показати людині готовий продукт перед публікацією можна й наживо. Так і реакція буде першою, справжньою, та й аргументація того, чому так, а не інакше, буде дієвішою. Але повірте, якщо таки станеться диво і герой залишиться вдоволеним і своїм зовнішнім виглядом у кадрі, і ракурсом, обраними репліками і способом викладу інформації, знайте: ви, без перебільшення, створили шедевр. Ю-ху! 

Як це все «Трибуна» використовує в роботі?  Дивіться тут.

Авторка: Анна Колісник

Цей текст створено в рамках програми міжредакційних обмінів JournalismExchangeProgram за підтримки Національного фонду на підтримку демократіїNED. Більше про JEP читайте тут.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я