Як зробити ненудне інтерв’ю? Заради цього журналісти годують своїх гостей морозивом, запрошують посидіти разом у шафі або ж майстерно редагують розмову, перетворюючи її на такі історії, які читаються легко і до кінця. 

Інтерв’ю — не тільки інструмент отримання інформації, але й один із найпопулярніших жанрів. Читаючи його, люди плачуть, сміються, обурюються й надихаються. Інтерв’ю — це про емоції інших, життя і важливу інформацію, яку журналіст має подати точно. Але й захоплююче. Часом потрібно з когось брати приклад, щоб створити щось нове.

Тож ми пропонуємо п’ять цікавих кейсів, які можуть надихнути на новівласні ідеї. Або просто змотивують написати своє перше інтерв’ю.

Bloomberg Businessweek 

Ведучий Bloomberg Businessweek Сем Гробарт запрошує своїх гостей не просто на інтерв’ю, а поїсти разом морозива. Це допомагає «розрядити» атмосферу й одне з перших питань, яке Сем ставить — це які смаки морозива люблять його співрозмовники. Наприклад, Сьюзен Войчицки, виконавча директорка YouTube, любить фруктове морозиво. 

Елемент із морозивом під час інтерв’ю допомагає налагодити дружню атмосферу. До того ж, банальне морозиво показує глядачу, що навіть зірки й відомі особистості — прості люди й люблять солодке.

Esquire

Усі інтерв’ю англомовного видання Esquire об’єднані в одну серію спільним підзаголовком «What I’ve Learned». Це надає цілісності усім історіям. Коли читач бачить заголовок, то відразу розуміє, що його чекає далі. 

До того ж, графічні виділення перших слів або навіть речень кожного абзацу надають тексту структурованості й акцентують увагу на головних тезах.

Заборона

Медіапроєкт «Заборона» розповідає про все, але через людські історії, торкається табуйованих і чутливих тем. І робить це у форматі історії від «Я» — це наближає читача до людини, викликає довіру й співчуття. Немає жодних бар’єрів. У читача складається враження, що саме йому розповідають історію. 

Такий формат підійде до інтерв’ю про життя чи творчий шлях людини. 

«Заборона» також доповнює свої інтерв’ю авторськими анімаціями й об’єднує їх в єдиний цикл через частинку «Мої заборони» у заголовку. Цей підхід перегукується з Esquire — схоже, що ця редакція вже повчилася у кращих.

7 Minutes in Heaven

В 2011 році сценарист Патрик О’Брайан зробив власне шоу на YouTube. Назва походить від гри, де пара людей повинна провести 7 хвилин у шафі. Власне в шафу ведучого потрапляли відомі зірки.

Патрик не тільки ставить незручні питання, але й наприкінці шоу дарує гостю поцілунок, руйнуючи зону комфорту людини. Дуже сміливий формат був настільки популярним, що сценаристу не потрібно було фінансувати свою програму.  

Можливо, не варто одразу цілувати своїх героїв, але серія цих інтерв’ю надихає робити щось нове й неординарне.

Жиза

Серія інтерв’ю «10 дурних питань» доводить, що не поставити питання — гірше, ніж здатися дурним. Із журналістами таке буває часом: не хочеться виглядати нерозумним чи некомпетентним. Люди різних професій і галузей відповідають на найбанальніші питання, які інші соромляться ставити або ставлять занадто часто. 

Про дурні питання потрібно говорити, бо й читачам хочеться знати на них відповіді. А такий формат надихне не боятися цього. Банальні чи дурні питання — це ще й можливість дізнатися щось особливе. 

Авторка: Надія Зайченко

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я