У травні 2022 року американська газета The Washington Post анонсувала відкриття київського бюро, щоб всебічно висвітлювати війну Росії проти України.
Очолюватиме його колишня кореспондентка московського бюро та міжнародна кореспондентка газети Ізабель Хуршудян. У WP працює з 2014 року: як спортивна журналістка писала про Washington Capitals (хокейна команда – ред.), з кінця 2019 працювала кореспонденткою московського бюро газети, а з січня 2022 публікує репортажі з України, присвячені російсько-українській війні. Головним кореспондентом редакції стане Макс Берак, який керував аналогічним бюро Найробі.
The Lede поспілкувалися з Ізабель Хуршудян та дізналися про рішення газети відкрити нове бюро, подальшу роботу в Україні та цінності редакції.
Чому WP вирішили відкрити редакцію в Києві?
— Вторгнення Росії в Україну — це історія, яка привернула увагу світу. Ми у The Washington Post вважаємо, що і надалі буде важливо висвітлювати події в Україні. Це не означає, що війна триватиме довго, проте і після війни буде багато речей, над якими потрібно буде працювати, як-от судові процеси щодо воєнних злочинів. Зараз ми зосереджені на війні та всьому, що відбувається, але після буде багато історій, які потрібно розповісти світу. Зараз я в Києві й можу відчувати не звичайне життя, але норму нового життя, тому ми збираємося висвітлювати інші цікаві та актуальні речі.
Як будуватиметься робота відповідно до політики головного офісу WP?
— У нас багато бюро по всьому світу. Однак редакції не є окремими у способі (роботи — ред.), формі чи форматі. Окрема редакція — це як міні-хаб, де я керую відділом, проте кожен офіс щодня працює із вашингтонським. Бюро важливе тим, щоб люди працювали саме у цій країні. Кореспонденти, що перебувають (на місці — ред.) під час події, найкраще розуміють та описують, що відбувається. Однак ми обговорюємо з головним офісом теми, після того редактор(к)и головного офісу приймають рішення щодо подальшої роботи над матеріалом.
Я особисто можу сказати, що українці зраділи тому, що WP відкриває офіс в Україні, оскільки не розуміли, як можна висвітлювати російсько-українську війну з московського бюро.
— Так, я сама була журналісткою московського бюро останні 2 роки, і щоразу як приїжджала в Україну, почувала себе дивно. Люди казали, що не потрібно висвітлювати події в Україні з Москви, тому я намагалася приїхати сюди, щоб розповідати історії. До того ж, наш журналіст Девід Стерн базувався у Києві. Однак зараз це питання постало гостро — не можна висвітлювати ці події з Росії. Київське бюро дозволить нам яскравіше розповідати про Україну, оскільки вона цікавила США ще до війни. Ми завжди багато писали про Україну, і зараз у нас нарешті є можливість жити тут. Ба більше, мої батьки з Одеси, я вчу українську, маю українську спадщину (зараз батьки журналістки мешкають в США, де виросла і навчалась Ізабель — ред.).
Читайте також: Сторітелінг, стратегія та статистика — як працює The Washington Post
Також є новини щодо трьох журналістів, які будуть працювати в київському бюро. Чи плануєте ви також працювати з українськими колегами та фрілансер(к)ами?
— До команди доєдналися також репортер Девід Стерн, фотограф Сергій Моргунов та інші кореспонденти, фотографи й відеожурналісти, які змінюватимуться на ротаційній основі. Я вже маю багато резюме на пошті, проте ми зацікавлені у роботі з локальними журналіст(к)ами. Навіть пропонують вже кандидатури на посади водіїв та працівників офісу, якого ми ще не маємо. Також ми вже маємо мережу фіксерів, з якими працюємо на сході, але постійно шукаємо нових людей для роботи в різних місцях.
Ви також висвітлюєте війну як журналістка, а не лише працюєте як головна редакторка. Які ваші особисті правила для роботи з війною?
— Для мене найважливіші аспекти висвітлення будь-якої війни — це люди. Завжди треба писати про військову стратегію та про те, що відбувається на полі бою, однак у жодному репортажі про війну не можна забувати про людей, які платять найвищу ціну. І це найважливіші голоси. Це те, про що ми будемо пам’ятати, щоб знайти спосіб робити потужні, емоційні репортажі, які покажуть біль, що відчувають українці, не завдаючи болю героям. У нас також є правило, що жодна історія не варта життя. Намагаємося дотримуватись балансу між тим, щоб дістатися до місця, щоб розповісти історії, та бути у безпеці.
Що ви хочете розповісти про цю війну?
— Ми, безперечно, хочемо більше розповідати про силу оборони України. Це недооцінили на міжнародному рівні до початку війни: думали, що Росія завоює Україну за п’ять днів. Цього не сталося. Тому я вважаю, що потрібно більше висвітлювати силу оборони. З точки зору людських історій відстежувати більше звірств, які відбуваються на тимчасово окупованих територіях. Висвітлювати події, пов’язані з війною в Україні, плануємо зі сторінки з цілодобовими оновленнями новин на сайті, Telegram-каналу зі свіжими новинами і бази перевірених матеріалів із місць подій.
Авторка: Юлія Бондар
