WiseCow — це відеолекторій, який пропонує безкоштовні лекції за 9 напрямками: література, кіно, мистецтво, музика, журналістика, театр, історія, мода та соціум. Головна особливість лекторію полягала у форматі. Творці «мудрої корови» бралися, наприклад, переказати 100 років історії українського кіно за 100 хвилин.
Проєкт старутвав у 2015 році й активно працював до 2018 року. Зараз лекторій не випускає новий контент, але продовжує працювати як безкоштовна база знань для усіх зацікавлених в культурі.
The Lede поспілкувався із засновницею WiseCow Тетяною Кисельчук та розпитав, що зараз відбувається із лекторієм й як культурному проєкту перезапуститися, особливо якщо пандемія — це чи не єдине, що турбує людей.
Як з’явилася ідея WiseCow?
Все досить просто: мені хотілося, щоб доступ до знань був у якнайширшого кола людей. На той момент (2015 рік) у нас був, здається, лише один відеолекторій, Prometheus, але в нього специфіка дещо інша. Та й формату такого тоді ніде не було: «100 років за 100 хвилин».
На створення мене наштовхнув надзвичайний «Культурний проект», я досі пам’ятаю, як їздила в метро і озиралася на плакати з цими лекціями. Але туди можна було піти тільки якщо ти жив в Києві, і за нього треба було платити. А якщо ти живеш в селі Крива Могила і грошей в тебе приблизно нуль – то що тобі робити? Так, десь так я тоді думала, тому і з’явилася Корова.
Лекторій більше фокусується на сучасному мистецтві чи історії культури?
Скоріше історія, фрейм лекторію XX століття.
В чому зручність формату відеолекцій?
Без реєстрації та смс. Я майже не жартую, мене дратувало, що для того, щоб щось дізнатися – треба обов’язково зареєструватися, я розумію, що так компанії збирають дані та формують лояльну аудиторію, але я не хотіла ускладнювати процес навчання, нехай це навіть плюс кілька кліків. Просто заходиш, натискаєш кнопку і дивишся, ніяких зайвих кроків.
І знову ж таки формат «100 років за 100 хвилин» досить зручний, ти можеш за менш ніж півтори години прослухати курс історії України XX століття, або курс історії української літератури. Звісно, це досить поверхневі знання, але якщо тебе походу справи щось зацікавить – ти починаєш серфити.
Чи затребуваний такий формат в Україні?
В цьому кейсі я фахово не займалась ані просуванням, ані аналітикою, тому мені складно сказати. В середньому у нас на Youtube-каналі на одному відео десь 5 тис переглядів.
Але з коронавірусом дистанційне навчання стає затребуванішим. На початку карантину WiseCow включили в усі можливі і неможливі підбірки з онлайн навчання.
Де Ви шукали лекторів? Як залучали команду?
Моя команда – це співзасновники Олександра Малевич та Марина Фінкельштейн та режисерка Катерина Феленюк. Саме вони підтримали мене на етапі, коли Корова була просто в мене в голові. Потім Марина працювала над планом з пошуку коштів, Саша – над впровадженням, а Катя – над знімальним процесом.
Майже всі лектори були моїми знайомими. Я напрацьовувала контакти впродовж кількох років до того, поки працювала в культурній журналістиці.
Як ви просували та рекламували свій проєкт?
Коли ми запустилися, чимала кількість людей шарило цю інфу, різноманітні видання писали про наш проект. Ми не розсилали прес-релізи. Людям подобалось – вони ділилися інформацією.
Додаткова освіта не має бути приписана згори соціумом, з імперативними формулами та закликами: «вчися, бо помреш під парканом». Лекторій називається вільний, бо він вільний. Хочеш – дивися, не хочеш – не дивися. Моя справа – зробити, твоя – вирішувати, чи воно тобі потрібно.
Чому проєкт тимчасово закрився?
Тому що я прийшла працювати на Суспільне, а Суспільне – це реформа, а реформа забирає в людей життя. (Тетяна працює генеральною продюсеркою діджитал платформ Суспільного мовлення – ред).
Що буде з «Коровою» далі – які ваші плани, ідеї?
Взимку хочу зняти один курс, який має для мене особливе значення. Масштабний курс «американської літератури»: Натаніель Готорн, Герман Мелвілл, Едґар По, Емілі Дікінсон, Волт Вітмен, Джек Лондон, Марк Твен, Шервуд Андерсон, Фітцджеральд, Фолкнер, Гемінґвей, Роберт Фрост, Езра Паунд, Сільвія Платт, В.К. Вільямс, Джон Ешбері, Генрі Міллер, Вільям Берроуз, Селінджер, Джек Керуак, Джон Апдайк, Теннессі Вільямс, Юджин О‘Ніл, Трумен Капоте, Джозеф Геллер, Курт Воннегут, Тоні Моррісон, Пінчон, Данілєвський, Франзен, Тартт.
Також зараз думаємо з Іваном Примаченко, засновником Prometheus, над невеличкою колаборацією.
Ваша головна мета: безкоштовне навчання. Звідки гроші на реалізацію проєкту?
Спочатку ми вкладали свої гроші: сайт, колажі, перші курси лекцій. Домовлялися за безкоштовні локації (Клоузер, Ботан, дякую!) та символічні гонорари з операторами та лекторами. Потім – гранти.
Що потрібно, аби створити власний проєкт, які ваші поради?
Я не знаю, можу лише поділитися своїм досвідом:
-
- Придумати ідею. Але пам’ятайте, що між ідеєю та реалізацією, стоїть трилітрова банка людської крові.
- Знайти команду, яка не буде боятися впроваджувати її з нульовим бюджетом на початку.
- Мати фундамент. Коло напрацьованих контактів неабияк полегшують роботу.
- Порахувати бюджет. Повний бюджет я порахувала пізніше, після створення, в мене вийшло мільйон гривень. І я дуже сміялася сама з себе «І де ти знайдеш мільйон, Таня?» – питала я себе.
- Знайти кошти. Наш перший контракт був рекламним, з віскі Tullamore Due, проста нативка, ми вирішили зняти курс лекцій про місце та значення алкоголя в житті письменників, курс називається «Міцна література», він і зараз є на сайті.
- «Проповідувати», постійно виступати всюди, де запросять. Серйозно, взагалі не пропускати ніякі заходи (зараз, скоріше, онлайн), хоч ти мертвий, хоч п’яний. Саме так сталося зі мною. Я поїхала на Фестиваль Б, в Харків, де розказувала про Корову. Після виступу до мене підійшло кілька людей, серед яких був один із керівників USAID в Україні, і запропонував грант. Я стояла, як вкопана, і не могла зрозуміти: «Це мені тільки що запропонували гроші на культуру? В Україні?» Так я неочікувано отримала перший грант, здається, на 350 тис грн.
- Працювати якісно, ретельно працювати з грантовими документами та звітністю. Завдяки моїй колезі Олександрі Малевич, саме вона займалася цією кропіткою роботою, ми виконали всі грантові умови, і вчасно випустили всі продукти, тому ми подалися на другий грант.
- Радіти власним успіхам. Ми отримали наш другий грант, який склав той самий мільйон гривень, який я була, впевнена, що ніколи не знайду. Умовою гранту були лекції в прифронтових містах. Тому ми були в Авдіївці, Сєвєродонецьку, Бахмуті та інших містечках. Це був 2018 рік.
- Нормально роби – нормально буде. Я не торкалася до проекту останні два роки від слова «зовсім». А люди продовжують дивитися лекції, і Корова живе своїм життям.
- Не зупинятися, розвивати свій проект. З останнім я не впоралася, але прийде час – і я повернуся. «Всьому свій час, і година своя кожній справі під небом».
Авторка: Катерина Степанова
Зображення на головній: WiseCow
Цей матеріал підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED.
