Чим загрожують журналістиці алгоритми та що з цим робити.

На початку вересня в резиденції президента-втікача Віктора Януковича відбувся сьомий фестиваль розслідувальної журналістики MezhyhiryaFest 2021, який організовує Media Development Foundation. Центральною темою фестивалю стало питання диктатури технологій.

The Lede публікує колонку Олександра Коренькова, експерта з питань безпекових загроз та тероризму, за підсумками події. Спираючись на тези спікерів та аналізуючи дотичні до теми дослідження, він окреслює як переваги, так і недоліки застосування технологій та алгоритмів у журналістиці.

Важко знайти краще місце для обговорення загрози диктатури, ніж резиденція диктатора-невдахи в Межигір’ї. Сама атмосфера місця переконує, що на кожного нового диктатора знайдеться свій Майдан. Навіть якщо це диктатура технологій. 

Алгоритми поступово проникають у все більше сфер життя, чим ставлять під сумнів незамінність людини в сучасному світі. 

Наприклад, ще два роки тому розробники з International Business Machines Corporation, одного із найбільших світових виробників комп’ютерів, презентували свій Project Debater. Це перша у світі система штучного інтелекту, яка на рівні з людиною може обговорювати складні теми. Тож політичним експертам уже можна починати хвилюватись.

Але чи загрожує диктатура журналістиці? 

Біла сторона диктатури технологій

Алгоритми та великі дані посилюють медіа, пропонуючи їм нові інструменти. Взяти хоча б Financial Times, передовиків в застосуванні технологічних ноу хау. Там штучний інтелект допомагає шукати тенденції на ринках, зменшувати упередженість досліджень, виявляти помилки в публікаціях

У поєднанні з великими даними, алгоритми здатні знаходити підказки там, де око досвідченого журналіста бачить лише цифри. Наприклад, як в історії з розслідуванням отруєння російського опозиціонера Олексія Навального від всесвітньовідомих розслідувачів Bellingcat. 

За словами їхнього журналіста Христо Грозєва, розслідування стало результатом вдалого поєднання аналізу відкритих даних, краудсорсингу та олдскульної журналістики. 

Спершу журналісти з Bellingcat, російського видання The Insider та німецького Der Spiegel зібрали інформацію про Інститут криміналістики ФСБ. Там розробляли хімічну зброю, що, зокрема, використовували для боротьби з опозиціонерами та ворогами режиму. 

Далі, за допомогою алгоритмів співставили дані про телефонні розмови між працівниками інституту та співробітниками ФСБ і ГРУ й поєднали їх з даними про перельоти і поїздки Навального по Росії з 2017 року. Така комбінація показала, що співробітники спецслужб майже завжди подорожували синхронно з Навальним.

Коли ж до процесу розслідування підключили краудсорсинг, опублікувавши у відкритому доступі повну базу перельотів, вдалося виявити ще три випадки збігів загадкових смертей інших опозиціонерів, активістів і подорожей силовиків.

Без технологій та алгоритмів схоже розслідування навряд чи з’явилося б на світ. Як, до речі, і ще одне – про сховані в офшорі яхту та літак нардепа Віталія Хомутинніка. 

У 2016 журналістка видання НВ Крістіна Бердинських дізналася зі своїх джерел у парламенті, що нардеп хизується новим дорогими покупками. Утім в офіційних документах про них не було жодної інформації. 

І лише завдяки технологіям і алгоритмам, як розповідала Бердинських, їй вдалося знайти фото літака з ініціалами депутата та розкрити схему приховування статків.  

Як каже Ян Строжик з великого розслідувального проекту OCCRP, більше даних в поєднанні з новими та якіснішими алгоритмами – це більше цікавих історій та розслідувань. 

Поки уряди приховуватимуть інформацію від громадськості, а корупція продовжить квітнути у владних кабінетах, суспільство потребуватиме журналістів-розслідувачів. Саме вони будуть на передовій боротьби за відкритість та публічність. 

Адже, як каже Атанас Чабанов з болгарського Bird.bg, отримувати важливі дані – це робота журналістів.

Темний бік демократії даних

Однак не варто впадати в крайній оптимізм. 

Ідеалізація даних може бути небезпечною. Великі дані тому й називаються великими, бо в них настільки багато інформації, що можна розгледіти будь-які патерни. Навіть ті, яких насправді не існує. 

Наприклад, як у згаданому вище розслідуванні Bellingcat про отруєння Навального. Там читачі знайшли в базі даних патерни, що пов’язували зі спецслужбами смерть відомого репера Децла (офіційна причина смерті – серцева недостатність). За великого бажання у великих даних можна знайти підтвердження зв’язків між найнеочікуванішими явищами та людьми. 

Якщо не вірите, то на сайті проєкту Spurious Correlations є купа прикладів помилкових кореляцій. Наприклад, між витратами на науку та технології в США і кількістю самогубств або між кількістю потопельників у власних басейнах і фільмів із Ніколасом Кейджем в головній ролі.

Подібні помилки ставлять під загрозу репутацію журналістів. Тому без олдскульних методів, на кшталт спілкування з джерелами та фактчекінгу, їм не обійтись. Навіть за диктатури технологій. 

Не варто також ідеалізувати алгоритми. 

Їх створюють, навчають та контролюють люди. Тому навіть найкращі алгоритми можуть нести людську упередженість та стереотипи. Як в історії з Amazon, де штучний інтелект дискримінував жінок, що подавалися на посади розробників програмного забезпечення та технічних спеціалістів.

Ще одна небезпека технологій – це втрата аудиторії. 

Падіння довіри до традиційних ЗМІ створило простір для медіа, які поширюють не стільки новини, скільки ідеологічні штампи. Найбільше від цього виграють соцмережі – уже зараз майже 40% американців регулярно отримують новини через Facebook. 

Такий перехід від традиційних медіа до соціальних, як стверджують вчені, супроводжується зростанням популярності альтернативних, ідеологізованих джерел інформації. 

Як показало дослідження 12 мільйонів постів в Facebook, найбільш популярними медіа у США є ідеологічні новинні ресурси, які навіть не чули про журналістські стандарти. Додайте до цього ще фільтраційні бульбашки, про які ще 10 років тому застерігав Елі Парайзер

Людина, перебуваючи всередині персонального інформаційного всесвіту, приречена бути жертвою маніпуляцій. У такому всесвіті місце фактів – наріжного каменю, на якому були побудовані традиційні медіа, – посіла емоція. 

На захист соцмереж варто зазначити, що це не тільки фільтраційні бульбашки, але і нова аудиторія. 

Як запевняє голова правління Суспільного мовлення Микола Чернотицький, сьогодні реально отримувати 70-90 мільйонів переглядів відео на місяць на сторінці в Facebook без багатомільйонних рекламних бюджетів. І при цьому не порушувати стандарти журналістики. 

В диктатурі технологій для журналістики існують як ризики, так і можливості. 

Експерти та експертки на MezhyhiryaFest 2021 сходяться на тому, що журналістам не варто боятися алгоритмів. Як і все нове в світі, вони лякають лише тоді, коли не знаєш, як з ними поводитися. 

Автор: Олександр Кореньков

Зображення: Unplash

Читати більше: Від проваленої операції ГРУ до цифрового сліду Чауса. Що розповіли розслідувачі на MezhyhiryaFest 2021 – thelede.media.