Як переналаштувати робочий день команди, зберегти психологічне здоров’я усіх членів та структурувати напрямки роботи — пояснює операційна директорка Тетяна Кулькова. The Lede публікує шість блоків з її порадами, які можуть знадобитися в роботі і вам.
Команда Media Development Foundation в умовах війни не тільки не скоротилася, але і збільшилася майже вдвічі. До того ж, перший місяць війни у колективі минув (майже) без вихідних. Все для того, щоби встигати відпрацьовувати всі виклики, що постали перед фондом під час повномасштабного вторгнення. Головна задача MDF зараз — допомогти українським медіа пройти через цю війну з найменшими втратами та зберегти не просто працездатність редакцій, а незалежну регіональну журналістику загалом.
Операційна директорка MDF Тетяна Кулькова для The Lede розповіла як підтримувати бойовий дух колективу і як працювати для перемоги в кризових умовах.
Далі пряма мова.
Для нашої команди активна війна була із загроз, які ми не розглядали серйозно. Ми підозрювали, що нагнітання та інформаційний тиск будуть, а ось розгортання такої жорстокої фази війни не передбачали. Плани щодо проєктів розвитку медіа були впевнено розписані наперед на 12 місяців… І ось все змінилося за один ранок.
Як усе почалося? Перше повідомлення в нашому робочому чаті 24 лютого було о 6:11 від нашої проєктної менджерки Анастасії Мороз: «Рєбят, перевірка, як ви? Кажуть, є вибухи, в основному, лівий берег. Ракетний, кажуть…»
Перший конструктив у чаті з’явився вже о 7:13 від Тетяни Гордієнко: «Гадаю, нам треба подумати і домовитися, що ми робимо у випадку, якщо не працює інтернет».
Об 11-ій ми вже перенесли наші акселераційні програми для регіональних медіа, і Євген Заславський (виконавчий директор MDF – ред) написав: «Зараз переплануємо все, але глобально в нас є сили і ресурси допомагати регіональним і національним медіа. Можемо цим і зайнятися».
І закипіла робота з розгортання Координаційного штабу для медіа та нашого проєкту у соцмережах – #медіафронт
Стояло завдання зробити так, щоби команда MDF була в робочому стані. Ми не упадали в крайнощі у вигляді безпорадної паніки чи навпаки — у небезпечне та невиправдане воєнне «геройство». Для мене, як операційної директорки, завжди був очевидним той факт, що команда MDF — це, в першу чергу, високоінтелектуальний актив, а вже, по-друге, (не менш важливе) — великі добрі серця патріотичних українців. Ми всі розуміли, якщо, як команда, ми зараз розпорошимося, то не зможемо приносити користь і допомагати українським незалежним медіа в ці часи війни, хоча, звісно, будемо корисними волонтерами та свідомими громадянами, кожен сам по собі.
Ідея, що нас об’єднала
Ідея, яка допомогла нашій команді струсити цей морок страху й зібратися, продовжує тримати нас і зараз — це допомога українським медіа пройти через цю війну з найменшими втратами та зберегти не тільки власне самі медіа, а й школу незалежної регіональної журналістики. Це навіть не ідея — це зараз місія MDF.
Як ми переналаштували наш робочий день?
У перший місяць війни ми працювали без вихідних, щоби весь час бути на зв’язку з українськими медіа, встигати оперативно реагувати на їхні запити й потреби в цей час. На другий день війни ми почали вести бази потреб медіа та перелік волонтерів-медійників, які можуть оперативно допомагати. У той самий час наша програмна директорка Євгенія Олійник розробила комплекс заходів з допомоги медіа під час війни.
Щодня в команди з’явилися дві обов’язкові наради: о 12:00 та о 18:00, яких не було раніше — короткий план задач на день і короткий звіт, що встигли зробити. Новинний фон настільки шокував, що можна було випасти не тільки з робочого процесу, а взагалі з життя, тож такі фіксовані наради повертали всіх до роботи та не дозволяли занепадати духом.
На четвертий тиждень в команді з’явилися нові співробітники, і це дозволило всім брати один нефіксований вихідний на тиждень. І тільки зараз, на шостий тиждень війни, коли процеси фонду відновлені майже повністю, команда піде на свої перші, абсолютно заслужені, два дні вихідних.
Мета: зберегти психологічне здоров’я команди
Майже одразу стало очевидним, що намагатися цей стрес побороти самостійно буде дуже важко, і нам потрібен досвідчений психолог. Ми зрозуміли, як важливо ділится один з одним нашими хвилюваннями, однак не жаліти один одного. Допомагати, проте не давати розслаблятися до жахливого відчуття від цієї війни, що цілковито паралізує розум.
Поки наші зустрічі з психологом націлені на те, аби триматися і тримати своє життя під контролем, наскільки це можливо, бути корисним та ефективним для своєї команди. Час для лікування посттравматичних синдромів цієї війни, на жаль, ще не прийшов, тож будемо розбиратися після перемоги.
Структурувати напрями роботи, визначити зони відповідальності
За перший тиждень війни ми визначили напрями роботи нашого фонду на час військового конфлікту. Кожний напрям роботи став зоною відповідальності окремого менеджера проекту, також у кожного напряму з’явилася своя робоча група.
Ось напрями, за якими зараз будує свою роботу MDF:
- Релокація редакцій незалежних медіа з гарячих точок.
- Адаптація роботи редакцій та журналістів в хабі «MDF Чернівці».
- Екстрена фінансова підтримка медіа.
- Захист медіа та екіпірування журналістів.
- Консультаційна та тренингова допомога медіа.
- Юридичний супровід та логістика.
- Оперативна координація фрілансерів JEP.
- Цифрова безпека та технічний саппорт.
- Перезапуск роботи медіа під час війни.
Поважати наміри виїхати з зон війни, поважати бажання залишатися у своєму рідному місті
Що завжди мені імпонувало у філософії роботи MDF — це глибока повага до думки колег та їхніх власних кордонів, повага до рішень, які ухвалює людина, та вміння приймати людей такими, які вони є. Ці цінності ми намагаємося не втрачати і в теперішній непростий час. Для всіх членів команди є розроблені рекомендації щодо безпечної роботи під час війни: ми допомагаємо виїхати із зон бойових дій у наш створений хаб для медіа «MDF Чернівці», адаптуємо, знаходимо житло та соціалізуємо в новому місті та на новій локації. Проте завжди з повагою ставимося і до рішення залишатися у своєму рідному місті, щоби бути поряд з близькими. Будь-яке рішення, що ухвалюють члени нашої команди, ми поважаємо.
Вірити в Перемогу, сміятися попри все, іти вперед
Мені здається, що будь-які корпоративні правила не мають сенсу, якщо в компанії зникає щира усмішка. Сміятися вельми важко в цей час, іноді просто неможливо. Але кожен день ми знаходимо приводи для того, аби посміхатися один одному, жартувати, продукувати воєнні меми та додавати оптимізму й прокладати дорогу до наших перемог. За цей місяць війни в нашій команді було два дня народження і ми святкували. Можливо не так, як би мріяли ще два місяці тому, та просто дозволили цьому дружньому позитиву мати місце в нашому житті.
Звісно, ще є над чим працювати, дещо хочеться робити краще й швидше, але кожне сходження, кожен шлях починається з першого кроку. Ми в MDF своє рішення ухвалили: ми йдемо. Разом. До Перемоги.
Зображення: Unsplash
