Розбираємося з об’єктивацією та гендерним балансом.

Якщо ви контактуєте з українським медіапростором — то, напевно, неодноразоово стикалися з проявами сексизму в контенті. 

Тіла жінок прирівнюють до сексуальних об’єктів або присоромлюють, коли вони відрізняються від умовних «стандартів краси». Професійні якості жінок применшують, а в інтерв’ю про роботу запитують про сімейний стан чи наявність дітей. «Прекрасна третина» – так назвали дослідження гендерного балансу в українських медіа у Інституті масової інформації. Дійсно, жінки складають лише третину експерток та героїнь в українських  ЗМІ. 

Як створювати контент без сексизму і писати на гендерну тематику? Пояснюємо, як виявляється шкідливий вплив сексизму в медіа й даємо поради, як цього уникати.

Що таке сексизм у медіа і як він виявляється

Сексизм – упереджене ставлення, дискримінація людини за озна́кою статі чи гендерною ідентичністю. В основі сексизму лежить переконання про перевагу однієї статі над іншою. Сексизм негативно впливає здебільшого на жінок. І саме він лежить в основі гендерної нерівності. 

За дослідженням ІМІ 2019 року найбільший відсоток дискримінаційних матеріалів — понад 61 — це новини із сексистськими заголовками й меседжами.

Як саме може проявлятися сексизм у медіа: 

1) Об’єктивація

Сексуальна об’єктивація – це прирівнювання жінки до сексуального об’єкту. У медіа такий вид сексизму може виявлятися в надмірній увазі до жіночого тіла задля привернення уваги читачів. Об’єктивація знецінює особисті та професійні якості реальної жінки і умовно перетворює її на об’єкт, а не суб’єкт. 

Зокрема, журналісти часто беруть фото зі сторінок відомих жінок у соцмережах і перетворюють їх на інфопривід. Прикладом об’єктивації є новини на кшталт:

Сумна Лобода крупним планом показала пишні груди.

Надя Дорофєєва вразила фото в супервідвертому купальнику.

Це — очевидний вияв сексизму і об’єктивації жіночого тіла. Такі матеріали порушують стандарти журналістики суб’єктивними оціночними судженнями на зразок «вульгарне фото» чи «супервідвертий купальник». До того ж, у вже згаданому дослідженні ІМІ не було зафіксовано жодної новини чи матеріалу, які б містили схожий приклад сексизму щодо чоловіків.

2) Бодішеймінг

Продовжуючи тему надмірної уваги до жіночого тіла, варто також згадати про бодішеймінг. Адже жінки стикаються з тиском за свій зовнішній вигляд, а особливо вагу.

Прикладами є новини на зразок того, що Біллі Айліш «здивувала фанів своєю фігурою в облягаючому одязі», або ж надмірна увага до схуднення співачки Адель. Навіть новини, які не стосуються її зовнішності, у деяких медіа досі виходять у соцмережах з підписами на зразок «її неможливо впізнати» чи «як сильно вона змінилася».

3) Применшення професійних якостей жінок

Також сексизм може виявлятися в тому, як применшують професійні якості жінок,  особливо їхню компетентність на керівних посадах.

Для прикладу розглянемо ситуацію, коли Камалу Гарріс обрали кандидаткою у віцепрезиденти США. Тоді колеги з кампанії проти сексизму «Повага» звернули увагу на заголовок матеріалу «Жінка для Байдена: як темношкіра кандидатка у віцепрезиденти США допоможе здолати Трампа». З нього може скластися враження, що заслуга Гарріс лише в тому, що вона жінка, темношкіра і «підходить Байдену».

Стаття про жінку в професійному контексті має бути присвячена саме цьому, а не її віку, зовнішності чи іншим нерелевантним до теми характеристикам. На зразок, «Патрульну поліцію Харкова очолила молода білявка».

Сексизм виявляється і тоді, коли на перший план ставлять не професійні компетенції жінки, а згадку про членів її сім’ї. Наприклад, Євгенія Кулеба очолила список партії на місцевих виборах. Але у заголовках новин її частіше згадували як дружину глави МЗС, а не громадську активістку, координаторку створення Скверу Небесної сотні чи керівницю ГО «Місто-сад».

Також під час інтерв’ю про роботу та кар’єру жінок частіше запитують про сімейний стан чи наявність дітей. Як приклад, можна навести один з ефірів на телебаченні, куди запросили військову. Під час інтерв’ю її запитували, на кого вона залишила дітей та чи думала про те, хто буде їх виховувати, якщо вона не повернеться з фронту. Важко уявити ситуацію, у якій чоловіку ставлять схожі запитання.

4) Гендерний дисбаланс героїв та експертів

Менш очевидний, але впливовий фактор, який посилює гендерну нерівність — це рідша поява жінок у медіа як експерток чи героїнь матеріалу. За дослідженнями українських ЗМІ 2020 року, лише у 24% статей експертками виступають жінки. Героїнями вони стають трошки частіше – у 35% матеріалів. 

Також менше 10% жінок коментують в українських ЗМІ такі теми як економіка та політика. Тому вибираючи героїв чи експертів для матеріалів, варто звертати увагу не лише на гендерний баланс, а й на те, чи не відтворюєте ви гендерні стереотипи.

Наприклад, є достатньо жінок-експерток, які можуть коментувати і STEM-сфери (наука, технології, інжене́рія, математика), у яких кількісно все ще переважають чоловіки. Або ж жінок, які служать в армії, та можуть долучитися до обговорення військової сфери.

5) Некоректне висвітлення історій про жінок, які пережили насильство.  

За дослідженням ІМІ на початку 2020 року третьою за популярністю темою, у якій згадуються жінки, є кримінал і надзвичайні ситуації. Жінки часто стають героїнями сюжетів про нещасні ви́падки та насильство. Такі події треба висвітлювати з особливою обережністю.

Зокрема, під час висвітлення випадку зґвалтування жінки в Кагарлику деякі ЗМІ змістили фокус із насильників і їхньої роботи в поліції на особу постраждалої. Вони розголосили ім’я, місце проживання, фото жінки, а також її сімейний стан та дані про її дитину. Усю цю інформацію поширили без згоди постраждалої – такі дії є неприпустимими. Окрім цього, при підготовці матеріалу, важливо уникати стигматизації чи звинувачення потерпілої людини у скоєному. 

Як уникати сексизму під час підготовки матеріалів 

  1. Підставте в текст чоловіка замість жінки («вона» на «він») і перевірте, як тепер звучить заголовок чи речення. Це найпростіший тест на сексизм. Наприклад:

– Надя Дорофєєва вразила фото в супервідвертому купальнику.

– Перевірка: Дмитро Монатік вразив фото в супервідвертому купальнику.

– Патрульну поліцію Харкова очолила молода білявка.

– Перевірка: Патрульну поліцію Харкова очолив молодий блондин .

Застосовувати це правило «перевертання» чоловіків та жінок варто і для заголовків, і для контенту, і для ілюстрацій, які до них використовуються. Те ж стосується запитань інтерв’ю: подумайте, чи запитали б це у чоловіка, перш ніж озвучити жінці. Наприклад, про дітей чи сімейний статус.

  1. Перевірте, чи не використовується тіло жінки чи чоловіка у сексуальному контексті в ілюстративному матеріалі — щоб привернути увагу читачів. 
  1. Залучайте в матеріали однакову кількість чоловіків та жінок як героїв та експертів. Особливо у сферах, де жінки менш репрезентовані — наприклад, STEM, бізнес та економіка, політика.
  1. Перевірте, чи не відтворює ваш матеріал гендерні стереотипи, на зразок: жінка – «берегиня» та домогосподарка, а чоловік – годувальник.
  1. У матеріалі, де жінка висвітлюється як професіоналка, не применшуйте її компетентність. Тобто не виносьте на перший план її зовнішність, вік чи сімейний стан.
  1. Висвітлюючи тему насильства, не нашкодьте потерпілій. Не відтворюйте гендерні стереотипи на зразок «сама винна» і не звинувачуйте жінку, що пережила насильство.
  1. Вживайте фемінітиви.

Фемінітиви закріплюють у мові те, що жінки можуть працювати у різних сферах і займати керівні посади. Тому виникає потреба їх відповідно називати: політикиня, підприємиця, віцепрем’єрка. До того ж, уряд офіційно дозволив використовувати фемінітиви для назв професій. Ці зміни відбулися в межах нового правопису 2019 року.

Чому проблема сексизму в медіа важлива

Медіа – частина інформаційного простору, який формує думку суспільства і з якого ми запозичуємо певні моделі поведінки. Коли ЗМІ ретранслюють сексистські стереотипи, то тільки підсилюють їх. Особливо вразливими до такої інформації є діти, які черпають інформацію про навколишній світ, зокрема, з інтернету й телебачення.

Наприклад, коли ми згадуємо Біллі Айліш, яка «здивувала фанів своєю фігурою в облягаючому одязі» – ми даємо сигнал, наче жінки – сексуальні об’єкти. А їхню зовнішність без проблем можна коментувати. Це впливає на сприйняття жінок у реальному житті і нормалізовує таку поведінку. А ще підсилює гендерно зумовлене насильство, від якого страждають жінки в Україні та світі.

Тому краще навпаки — висвітлювати історії, які «ламають» гендерні стереотипи і показують інші моделі поведінки або професійного розвитку. Наприклад, у Wonderzine Україна є матеріали про досвід дівчат, які створюють відеоігри та займаються дизайном автомобілів. Так видання долучається до створення нових рольових моделей для жінок у сферах, де переважають чоловіки. 

Здебільшого сексизм вражає жінок, але від нього можуть страждати й чоловіки, які не відповідають стереотипним гендерним ролям чи моделям поведінки. Їхній досвід теж цікаво і цінно висвітлювати. Наприклад, у відповідному контексті чоловіків доречно запитувати про відповідальне батьківство і включеність у хатні обов’язки. Це показує, що і чоловіки, і жінки несуть відповідальність за сімейне життя і догляд за дітьми, незалежно від статі.

Через те, що жінки рідше з’являються в медіа як експертки чи героїні матеріалів, позиції та проблеми жінок залишаються непочутими. Це впливає на баланс думок у матеріалах і ми умовно бачимо світ лише очима чоловіків. Ще менш помітними, у такому разі, є думки жінок, яких дискримінують не лише за статтю, а й за віком, сімейним статусом, кольором шкіри чи інвалідністю. А проблеми жінок, які не є почутими чи висвітленими, не можуть бути вирішені. 

Як приклад можемо розглянути те, що жінки значно рідше потрапляють у висвітлення в новинах чи сюжетах про пандемі́ю COVID-19. Це підтверджує дослідження фонду Білла та Мелінди Гейтс. Чоловіки щонайменше втричі більше ставали героями чи експертами в матеріалах про COVID-19 і його наслідки.

Які проблеми пандемі́ї залишаються менш видимими через гендерний дисбаланс?

  1. Домашнє насильство, рівень якого підвищився за цей період.
  2. Незаплановані вагітності, до яких може призвести менший доступ до контрацептивів.
  3. Загрози для здоров’я жінок-медиків, які становлять 82% працівників сфери охорони здоров’я України.
  4. Економічна вразливість жінок, які стикаються з гендерною дискримінацією на ринку праці й отримують меншу заробітну плату й пенсію, ніж чоловіки. 
  5. Складнощі поєднання дистанційної роботи, догляду за дітьми і хатньої праці.

Проте лише рівне представництво чоловіків і жінок в медіа не змінить ситуацію, якщо жінки і надалі будуть стереотипно висвітлюватися. Тому не забувайте про правила, як уникати сексизму і підбирати героїнь та експерток в матеріали. Залишайтеся об’єктивними і витримуйте баланс думок у матеріалі. І пам’ятайте: відсутність сексизму і гендерна чутливість матеріалів у медіа – це норма для якісної журналістики.

Авторка: Софія Пилипюк

Зображення: Pexels