Розбираємося з об’єктивацією та гендерним балансом.
Якщо ви контактуєте з українським медіапростором — то, напевно, неодноразоово стикалися з проявами сексизму в контенті.
Тіла жінок прирівнюють до сексуальних об’єктів або присоромлюють, коли вони відрізняються від умовних «стандартів краси». Професійні якості жінок применшують, а в інтерв’ю про роботу запитують про сімейний стан чи наявність дітей. «Прекрасна третина» – так назвали дослідження гендерного балансу в українських медіа у Інституті масової інформації. Дійсно, жінки складають лише третину експерток та героїнь в українських ЗМІ.
Як створювати контент без сексизму і писати на гендерну тематику? Пояснюємо, як виявляється шкідливий вплив сексизму в медіа й даємо поради, як цього уникати.
Що таке сексизм у медіа і як він виявляється
Сексизм – упереджене ставлення, дискримінація людини за озна́кою статі чи гендерною ідентичністю. В основі сексизму лежить переконання про перевагу однієї статі над іншою. Сексизм негативно впливає здебільшого на жінок. І саме він лежить в основі гендерної нерівності.
За дослідженням ІМІ 2019 року найбільший відсоток дискримінаційних матеріалів — понад 61 — це новини із сексистськими заголовками й меседжами.
Як саме може проявлятися сексизм у медіа:
1) Об’єктивація
Сексуальна об’єктивація – це прирівнювання жінки до сексуального об’єкту. У медіа такий вид сексизму може виявлятися в надмірній увазі до жіночого тіла задля привернення уваги читачів. Об’єктивація знецінює особисті та професійні якості реальної жінки і умовно перетворює її на об’єкт, а не суб’єкт.
Зокрема, журналісти часто беруть фото зі сторінок відомих жінок у соцмережах і перетворюють їх на інфопривід. Прикладом об’єктивації є новини на кшталт:
– Сумна Лобода крупним планом показала пишні груди.
– Надя Дорофєєва вразила фото в супервідвертому купальнику.
Це — очевидний вияв сексизму і об’єктивації жіночого тіла. Такі матеріали порушують стандарти журналістики суб’єктивними оціночними судженнями на зразок «вульгарне фото» чи «супервідвертий купальник». До того ж, у вже згаданому дослідженні ІМІ не було зафіксовано жодної новини чи матеріалу, які б містили схожий приклад сексизму щодо чоловіків.
2) Бодішеймінг
Продовжуючи тему надмірної уваги до жіночого тіла, варто також згадати про бодішеймінг. Адже жінки стикаються з тиском за свій зовнішній вигляд, а особливо вагу.
Прикладами є новини на зразок того, що Біллі Айліш «здивувала фанів своєю фігурою в облягаючому одязі», або ж надмірна увага до схуднення співачки Адель. Навіть новини, які не стосуються її зовнішності, у деяких медіа досі виходять у соцмережах з підписами на зразок «її неможливо впізнати» чи «як сильно вона змінилася».
3) Применшення професійних якостей жінок
Також сексизм може виявлятися в тому, як применшують професійні якості жінок, особливо їхню компетентність на керівних посадах.
Для прикладу розглянемо ситуацію, коли Камалу Гарріс обрали кандидаткою у віцепрезиденти США. Тоді колеги з кампанії проти сексизму «Повага» звернули увагу на заголовок матеріалу «Жінка для Байдена: як темношкіра кандидатка у віцепрезиденти США допоможе здолати Трампа». З нього може скластися враження, що заслуга Гарріс лише в тому, що вона жінка, темношкіра і «підходить Байдену».
Стаття про жінку в професійному контексті має бути присвячена саме цьому, а не її віку, зовнішності чи іншим нерелевантним до теми характеристикам. На зразок, «Патрульну поліцію Харкова очолила молода білявка».
Сексизм виявляється і тоді, коли на перший план ставлять не професійні компетенції жінки, а згадку про членів її сім’ї. Наприклад, Євгенія Кулеба очолила список партії на місцевих виборах. Але у заголовках новин її частіше згадували як дружину глави МЗС, а не громадську активістку, координаторку створення Скверу Небесної сотні чи керівницю ГО «Місто-сад».
Також під час інтерв’ю про роботу та кар’єру жінок частіше запитують про сімейний стан чи наявність дітей. Як приклад, можна навести один з ефірів на телебаченні, куди запросили військову. Під час інтерв’ю її запитували, на кого вона залишила дітей та чи думала про те, хто буде їх виховувати, якщо вона не повернеться з фронту. Важко уявити ситуацію, у якій чоловіку ставлять схожі запитання.
4) Гендерний дисбаланс героїв та експертів
Менш очевидний, але впливовий фактор, який посилює гендерну нерівність — це рідша поява жінок у медіа як експерток чи героїнь матеріалу. За дослідженнями українських ЗМІ 2020 року, лише у 24% статей експертками виступають жінки. Героїнями вони стають трошки частіше – у 35% матеріалів.
Також менше 10% жінок коментують в українських ЗМІ такі теми як економіка та політика. Тому вибираючи героїв чи експертів для матеріалів, варто звертати увагу не лише на гендерний баланс, а й на те, чи не відтворюєте ви гендерні стереотипи.
Наприклад, є достатньо жінок-експерток, які можуть коментувати і STEM-сфери (наука, технології, інжене́рія, математика), у яких кількісно все ще переважають чоловіки. Або ж жінок, які служать в армії, та можуть долучитися до обговорення військової сфери.
5) Некоректне висвітлення історій про жінок, які пережили насильство.
За дослідженням ІМІ на початку 2020 року третьою за популярністю темою, у якій згадуються жінки, є кримінал і надзвичайні ситуації. Жінки часто стають героїнями сюжетів про нещасні ви́падки та насильство. Такі події треба висвітлювати з особливою обережністю.
Зокрема, під час висвітлення випадку зґвалтування жінки в Кагарлику деякі ЗМІ змістили фокус із насильників і їхньої роботи в поліції на особу постраждалої. Вони розголосили ім’я, місце проживання, фото жінки, а також її сімейний стан та дані про її дитину. Усю цю інформацію поширили без згоди постраждалої – такі дії є неприпустимими. Окрім цього, при підготовці матеріалу, важливо уникати стигматизації чи звинувачення потерпілої людини у скоєному.
Як уникати сексизму під час підготовки матеріалів
- Підставте в текст чоловіка замість жінки («вона» на «він») і перевірте, як тепер звучить заголовок чи речення. Це найпростіший тест на сексизм. Наприклад:
– Надя Дорофєєва вразила фото в супервідвертому купальнику.
– Перевірка: Дмитро Монатік вразив фото в супервідвертому купальнику.
– Патрульну поліцію Харкова очолила молода білявка.
– Перевірка: Патрульну поліцію Харкова очолив молодий блондин .
Застосовувати це правило «перевертання» чоловіків та жінок варто і для заголовків, і для контенту, і для ілюстрацій, які до них використовуються. Те ж стосується запитань інтерв’ю: подумайте, чи запитали б це у чоловіка, перш ніж озвучити жінці. Наприклад, про дітей чи сімейний статус.
- Перевірте, чи не використовується тіло жінки чи чоловіка у сексуальному контексті в ілюстративному матеріалі — щоб привернути увагу читачів.
- Залучайте в матеріали однакову кількість чоловіків та жінок як героїв та експертів. Особливо у сферах, де жінки менш репрезентовані — наприклад, STEM, бізнес та економіка, політика.
- Перевірте, чи не відтворює ваш матеріал гендерні стереотипи, на зразок: жінка – «берегиня» та домогосподарка, а чоловік – годувальник.
- У матеріалі, де жінка висвітлюється як професіоналка, не применшуйте її компетентність. Тобто не виносьте на перший план її зовнішність, вік чи сімейний стан.
- Висвітлюючи тему насильства, не нашкодьте потерпілій. Не відтворюйте гендерні стереотипи на зразок «сама винна» і не звинувачуйте жінку, що пережила насильство.
- Вживайте фемінітиви.
Фемінітиви закріплюють у мові те, що жінки можуть працювати у різних сферах і займати керівні посади. Тому виникає потреба їх відповідно називати: політикиня, підприємиця, віцепрем’єрка. До того ж, уряд офіційно дозволив використовувати фемінітиви для назв професій. Ці зміни відбулися в межах нового правопису 2019 року.
Чому проблема сексизму в медіа важлива
Медіа – частина інформаційного простору, який формує думку суспільства і з якого ми запозичуємо певні моделі поведінки. Коли ЗМІ ретранслюють сексистські стереотипи, то тільки підсилюють їх. Особливо вразливими до такої інформації є діти, які черпають інформацію про навколишній світ, зокрема, з інтернету й телебачення.
Наприклад, коли ми згадуємо Біллі Айліш, яка «здивувала фанів своєю фігурою в облягаючому одязі» – ми даємо сигнал, наче жінки – сексуальні об’єкти. А їхню зовнішність без проблем можна коментувати. Це впливає на сприйняття жінок у реальному житті і нормалізовує таку поведінку. А ще підсилює гендерно зумовлене насильство, від якого страждають жінки в Україні та світі.
Тому краще навпаки — висвітлювати історії, які «ламають» гендерні стереотипи і показують інші моделі поведінки або професійного розвитку. Наприклад, у Wonderzine Україна є матеріали про досвід дівчат, які створюють відеоігри та займаються дизайном автомобілів. Так видання долучається до створення нових рольових моделей для жінок у сферах, де переважають чоловіки.
Здебільшого сексизм вражає жінок, але від нього можуть страждати й чоловіки, які не відповідають стереотипним гендерним ролям чи моделям поведінки. Їхній досвід теж цікаво і цінно висвітлювати. Наприклад, у відповідному контексті чоловіків доречно запитувати про відповідальне батьківство і включеність у хатні обов’язки. Це показує, що і чоловіки, і жінки несуть відповідальність за сімейне життя і догляд за дітьми, незалежно від статі.
Через те, що жінки рідше з’являються в медіа як експертки чи героїні матеріалів, позиції та проблеми жінок залишаються непочутими. Це впливає на баланс думок у матеріалах і ми умовно бачимо світ лише очима чоловіків. Ще менш помітними, у такому разі, є думки жінок, яких дискримінують не лише за статтю, а й за віком, сімейним статусом, кольором шкіри чи інвалідністю. А проблеми жінок, які не є почутими чи висвітленими, не можуть бути вирішені.
Як приклад можемо розглянути те, що жінки значно рідше потрапляють у висвітлення в новинах чи сюжетах про пандемі́ю COVID-19. Це підтверджує дослідження фонду Білла та Мелінди Гейтс. Чоловіки щонайменше втричі більше ставали героями чи експертами в матеріалах про COVID-19 і його наслідки.
Які проблеми пандемі́ї залишаються менш видимими через гендерний дисбаланс?
- Домашнє насильство, рівень якого підвищився за цей період.
- Незаплановані вагітності, до яких може призвести менший доступ до контрацептивів.
- Загрози для здоров’я жінок-медиків, які становлять 82% працівників сфери охорони здоров’я України.
- Економічна вразливість жінок, які стикаються з гендерною дискримінацією на ринку праці й отримують меншу заробітну плату й пенсію, ніж чоловіки.
- Складнощі поєднання дистанційної роботи, догляду за дітьми і хатньої праці.
Проте лише рівне представництво чоловіків і жінок в медіа не змінить ситуацію, якщо жінки і надалі будуть стереотипно висвітлюватися. Тому не забувайте про правила, як уникати сексизму і підбирати героїнь та експерток в матеріали. Залишайтеся об’єктивними і витримуйте баланс думок у матеріалі. І пам’ятайте: відсутність сексизму і гендерна чутливість матеріалів у медіа – це норма для якісної журналістики.
Авторка: Софія Пилипюк
Зображення: Pexels
