Пишете про вибори й не знаєте, як зробити щось новеньке? Хочете не просто розповісти про кандидатів, а навчити українців ставитись до вибору відповідально? Чому б не зробити це в легкій формі й не підійти до серйозного питання з гумором? А як це втілити в життя пояснюємо за допомогою проєкту «Поліtinder».
Що таке «Поліtinder»?
Це франшиза від інтернет-журналу Platfor.ma, яку реалізували в межах проєкту Election Watch. «Поліtinder» створили, щоб креативно висвітлювати тему виборів. Інформація про кожного кандидата розміщена, як у звичайному тіндері. Але обирати потрібно не другу половинку, а майбутнього мера. Ідею поширити цю франшизу серед регіональних медіа запропонували в MDF.
Креативна директорка Platfor.ma Юлія Саліженко та головна виконавча директорка Марія Фронощук розповіли про те, як вони зрозуміли, що франшизу потрібно давати партнерам.
«Ми створюємо проєкти на важливі соціальні теми вже понад п’ять років і давно хотіли запустити окремий сервіс, який допомагав би іншим медіа також використовувати інструменти та формати, які ми розробляємо. Так з’явилася ідея відкритої франшизи усіх наших проєктів для інших медіа», — пояснюють Юлія та Марія.
Місія Поліtinder’а — не просто розповісти про кандидатів, а навчити українців відповідально ставитись до свого вибору. Бо таким чином виборці можуть перевірити декларацію кандидатів, дізнатися їх політичну історію та почитати передвиборчу програму. Серед інформації можна дізнатися вік, політичну силу, від якої висувається кнадидат, де він працює та хто за знаком зодіаку.
На Platfor.ma ретельно підходять до вибору видань-партнерів. Хочуть, щоб вони були надійними й поділяли їхні цінності. Тому головною вимогою при виборі було те, щоб медіа було незалежним й «Поліtinder» не став інструментом політичної агітації. Так цю франшизу почали використовувати одеський сайт «Ізбірком», сумське медіа «ЦУКР», та медіа «6262.com.ua» зі Слов’янська.
«Ми завжди радіємо колабораціям з іншими медіа, особливо в регіонах. Регіональні медіа не мають таких охоплень, як всеукраїнські, але часто мають більше впливу, бо висвітлюють те, що відбувається на місцях. Крім того, в них є аудиторія, до якої нам, знаходячись у Києві, дістатися складно», — додають директорки.
Очікування від запуску VS реальність
Загалом медіа хотіли, щоб їхня авдиторія почала вивчати інформацію про кандидатів. Й щоб це реалізувати, потрібно було знайти якийсь новий підхід.
«Завдяки тому, що ми дотепно пожартували, виборці зрозуміли, що є люди, які щось їм обіцяють, й вони пішли почитати політичні програми. Ми не знаємо скільки людей пішли читати з нашого політіндера програми кандидатів, але за дві доби в нас вже більше 2,5 тис. переглядів сторінки безпосередньо. Що для Сум непогано», — каже співзасновник «ЦУКР» Дмитро Тіщенко.
Головний редактор «Ізбіркому» Валерій Болган розповідає, що без врахування побічного трафіку, до них прийшло близько тисячі переглядів. «Поліtinder» дав медіа й перевагу над конкурентами: «Ми єдині в Одесі дали повний аналіз із описом переліку кандидатів » — каже Валерій Болган
«Перелік із біографіями робили трішки з гумором, включали всю інформація, що є у відкритому доступі по всіх кандидатах. Інші медіа робили лише невеликі огляди. Тому, мені здається, ми дали більше можливостей для виборця» — підсумовує редактор.
Чому зробити «Поліtinder» в регіонах складніше
Для сумчан найбільшим викликом була креативна і творча частина, де потрібно було придумати дотепні описи до передвиборчих програм і обіцянок. «Головним завданням було не перейти межу, за якою ми очевидно вже когось висміюємо або якось зневажливо ставимось, і водночас не зробити якусь сумну підбірку програм», – ділиться Дмитро.
Загалом для медіа, які скористалися «Поліtinder», було важко знайти і зібрати всю інформацію про обранців. Зазвичай про місцевих політиків є мало інформації, а їх передвиборчі програми публікуються в останній момент або взагалі відсутні.
Наприклад, в Одесі про деяких кандидатів немає ніякої інформації, тому в їхньому «політіндері» в декого відсутні фотографії. За тиждень роботи жоден із кандидатів не зв’язався, щоб їм надати ці дані.
У Сумах схожа ситуація із передвиборчими програмами. В одного з кандидатів вона ніде не опублікована, а чинний мер вирішив, що вона йому не потрібна. Тому, щоб будувати на чомусь аналітику, один із журналістів кожен день об’їжджав всі намети політичних партій та збирав усе, що було схоже на політичні програми. Деякі партії не розміщували наметів, не роздавали листівок, їхніх програм не було ні на сайті, ні у фейсбуці. Проблематичним було й те, що багато кандидатів не йшли на контакт.
Заступниця головного редактора з «6262.com.ua» Олександра Пилипенко каже, що ще однією складністю був страх кандидатів спілкуватися із незалежними журналістами. Вони боялися, що після цього втратять рейтинги.
З регіональними лідерами ситуація складніша, ніж з всеукраїнськими — не всі вони підпадають під моніторинг таких організацій як «Чесно». Також не всі програми кандидатів є у відкритому доступі, тому їх не можна прикріпити до «тіндерного» формату. Якби в Ізбіркомі реалізовували такий проєкт ще раз, то вони, можливо, б додали окремі розділи, щоб можна було включити ці дані.
Олександра Пилипенко каже, що хотілося б додати кнопку оцінки кандидатів — «сподобався / не сподобався».
У будь-яких проектах все хочеться почати та закінчити раніше. Проте, кандидати до останнього моменту відтягують із висвітленням політичних програм або не публікують їх. Це в свою чергу затягує процес збору інформації.
«В ідеалі хотілося, мати якусь інформацію на руках, але це більше побажання до ЦВК до політичних партій, які вважають, що можна піти на вибори без передвиборчої програми, що є абсурдно в принципі», — підсумовує Дмитро Тіщенко.
Подивитися усі проєкти «Поліtinder» можна тут:
Авторка: Ярослава Нікітюк
