додому Всі матеріали В журналістиці немає місця для слова «фейковий» поруч зі словом «новини» —...

В журналістиці немає місця для слова «фейковий» поруч зі словом «новини» — тренер Google News Lab Марек Міллер

0

Тренер Google News Lab Марек Міллер (Marek Miller) розповідає про типові помилки в перевірці фактів, перспективні інновації, на які варто звернути увагу медіа та які особливості в поведінці користувачів журналісти можуть використати собі на користь.

Media Development Foundation організувала воркшоп із фактчекінгу від Google News Lab, на якому учасники більше дізналися про безкоштовні інструменти для перевірки інформації, новин, зображень та відео. Усі корисні посилання з воркшопу тут: http://bit.ly/2JIC7K7.

Ми детальніше розпитали Марека про те, як він почав працювати в Google News Lab, інновації в журналістиці та у фактчекінгу й як швидко змінюється та оновлюється ця галузь. За його словами, 80% тренінгів, які він проводить, присвячені саме перевірці фактів, тож це саме та тема, на яку серед медійників є великий запит.

Марек, як ви з журналіста перетворилися на тренера в Google News Lab?

Я був, є і буду журналістом, я просто не бачу світу поза журналістикою, медіа та комунікаціями. Моя історія з Google News Lab виглядає як казка: це сама компанія звернулася до мене наприкінці минулого року й запитала чи не хочу я стати у них тренером (Teaching Fellow). Це контракт, на час якого я поставив більшість своїх проектів на паузу і займаюся тренерством.

Мої тренінгові сесії не є суто технічними. Це радше коли один журналіст вчить інших журналістів. Це дивовижно — мати можливість обмінюватися власними знаннями, досвідом та інтересами з іншими журналістами. І знаєте, чому я настільки захоплений цим? Тому що в жодний інший момент моєї 16-річної кар’єри в медіа в мене не було кращої можливості навчатися самому. Зустрічаючись з журналістами з Центральної та Східної Європи, слухаючи їхні історії, бачачи, з чим вони борються, спостерігаючи за тенденціями, характерними для їхнього регіону, та відвідуючи їхні редакції… Моя робота в цей момент — це викладання, але також і навчання через навчання інших.

Чи є велика різниця між верифікацієї та фактчекінгом?

Ці два слова для мене досить синонімічні. Звичайно, ми можемо проаналізувати їх трохи глибше, з точки зору масштабу. Перевірка фактів може бути перевіркою в більшому масштабі, коли у вас є, наприклад, велика історія з дещо підозрілою інформацією, яку ви можете захотіти послідовно перевірити. Водночас верифікація може означати подвійну перевірку, коли ви з’ясовуєте, чи це є чорним, чи білим. Але для мене ці два слова означають одне й те ж.

Яких типових помилок припускаються журналісти під час перевірки інформації?

Єдина помилка — це НЕ приділити час перевірці інформації. І я навмисне кажу про час. Я знаю, що журналісти часом працюють під великим тиском і обмежені в часі. Це найпоширеніше виправдання, яке я чую. На жаль, ми не можемо забувати в чому сама суть журналістики. Ми є сторожовими псами. Одне з перших правил, якого нас вчать, полягає у тому, аби кілька разів перевіряти інформацію в різних джерелах, коли це можливо. Чи можемо ми виправдовувати себе тим, що нам бракує часу?

По-друге, — і це дуже базова річ — через кількість джерел, платформ поширення та інформації навколо нас, ми втрачаємо здатність до критичного мислення. Коли щось занадто неймовірне, аби бути правдою, зазвичай воно правдою і не є. Це настільки просто. Зупинитися на секунду й перечитати історію в багатьох ситуаціях може мати вирішальне значення для нашого судження про реальність.

По-третє, ми всі упереджені. Я ніколи не повірю людині, яка скаже мені, що вона абсолютно неупереджена. Це стосується не лише політичних переконань, але й також релігійних, наших особистих етичних кодексів, правил, за якими ми живемо, наших поглядів — усе це я розглядаю як упередження. Отже, тільки тому, що інформація підтверджує те, у що ми віримо, не обов’язково означає, що вона є правдивою. Ми повинні пам’ятати, що ми також можемо помилятися в тому, як ми бачимо і пояснюємо реальність іншим.

Одна з цілей Google News Lab полягає у тому, аби просувати інновації в новинах. Які інновації є наразі найбільш перспективними для медіа?

Їх так багато, що я навіть не знаю, з чого почати свою відповідь. Я люблю медіа та журналістику головним чином тому, що це дуже жорсткий ринок і він швидко розвивається. Подивіться на його темп і те, через що цей ринок пройшов за 20 років. Від друкованих видань та домінування рекламної моделі до дуже різноманітних бізнес-моделей з доходами з різних джерел. Від фізичної форми журналістики до мобільної та до «глибинних фейків». 10 років тому ми обговорювали, чи планшети вб’ють друковані видання. Сьогодні ми маємо мільйони точок доступу до інформації з планшетів та інших мобільних пристроїв, друк є лише однією із них.

Google уважно розглядає ідеї для просування новин. Багато з них були втілені в життя завдяки The Digital News Innovation Fund за останні 3 роки в цій частині світу і завдяки Google News Initiative у всьому світі. Їх занадто багато, щоб згадати в короткому інтерв’ю, яке, ймовірно, вже через три місяці буде вже доволі застарілим. Я б радив дивитися на те, що роблять The Digital News Innovation Fund та Google News Initiative, адже там можна знайти сотні інноваційних рішень для медіа.

Наскільки швидко з’являються нові інструменти для перевірки фактів? Як часто журналісти повинні оновлювати свої навички та знання у фактчекінгу?

Це дуже цікаве питання. Я вважаю, що важливо не те, з якою швидкістю виникають нові інструменти, а лише знання того, що вони є. Інструменти з’являються постійно, залежно від потреб. Зазвичай коли щось трапляється (маніпуляції із зображеннями, «глибинні фейки» тощо), відбувається реакція і створюється новий корисний інструмент. Але багато з того, що я показую, не створювалося для боротьби з дезінформацією — це просто зручні журналістські інструменти, які можна використовувати для багатьох інших цілей.

Тому я б навіть розвинув далі цю тему: справа не в тому, як часто журналісти повинні оновлювати свої навички та знання у фактчекінгу. Як тільки вони зрозуміють важливість критичного мислення, вони самостійно будуть покращувати свої навички, вирішуючи все більше і більше проблем самостійно. Немає жодного інструменту, який би показав вам, що певна URL-адреса є підробленою, але якщо ви достатньо критичні, аби зробити паузу на кілька секунд, можливо, ви захочете потім витратити трохи часу на те, аби розібратися хто стоїть за сторінкою, в адресі якої замість літери «L» використана якась інша, не зі стандарту юнікод.

За вашими спостереженнями, люди втомилися від розмов про дезінформацію, фейкові новини?

Я особисто втомився лише від терміну «фейкові новини». Ми журналісти, ми працюємо з новинами, з подіями, які насправді трапилися. В журналістиці немає місця для слова «фейковий» поруч з новинами. Подивіться на сучасних політиків, який термін вони використовують, коли з чимось не погоджуються? Вони зазвичай говорять: «Гей, це фальшиві новини!». Я думаю, ми повинні зосередитися на таких словах, як «misinformation» та «disinformation» (тобто дезінформація, зроблена навмисно).

Але повернімося до питання. Я проводжу тренінги на різноманітні теми, які стосуються цифрової журналістики. Фактчекінг та верифікація лише одні з них. Я розповідаю про журналістику даних, кібербезпеку для журналістів, сторітелінг, пошук новин за допомогою інструментів Google, відео, штучний інтелект і багато іншого. З більше 50 тренінгів, які я провів за останні 3–4 місяці, 80% припадали на тему верифікації. Це і є відповідь на ваше питання. Дезінформація є величезною проблемою, і журналісти, та й інші люди також, демонструють величезний запит на ці знання.

Чи помітили ви якісь цікаві особливості в споживанні новин останнім часом? Як медіа можуть використати їх собі на користь?

Важко додати щось до того, що нам вже відомо: ми всі хочемо споживати новини в будь-який час, в будь-якому місці, на будь-якому пристрої, що знаходиться поруч з нами. Ми оточені інформацією, подивіться на вулиці свого міста і ви побачите, як багато людей дивиться в свої мобільні телефони. Немає значної різниці, чи читають вони онлайн версію газети, чи гортають Twitter або Facebook — це споживання інформації.

Але я хотів би звернути вашу увагу на те, що не тільки журналісти все більше й більше дізнаються про дезінформацію — наша аудиторія також все більше усвідомлює це. Багато разів бувало так, що саме користувачі з’ясовували що саме ховається за даними, за відео тощо. Тож чому не звернутися за їхньою допомогою? Це чудово виходить у Bellingcat, які використовують краудсорсинг для збору інформації. Знайти правильну аудиторію та звернутися до неї може бути дуже корисним. Зацікавлене й залучене суспільство — це цікава тенденція, до якої медіа слід придивитися та користуватися нею.