Як спілкуватися з людьми, які пережили полон

28 Квітня, 2022

Професійні психотерапевти Олена Сек та Володимир Петухов радять, як журналістам говорити з людьми, які врятувалися з полону.

Минулого тижня завершився мінікурс «Психологія війни. Як журналістам працювати з чутливими темами» від Media Development Foundation. Один з вебінарів був присвячений тому, як журналістам говорити з полоненими, щоб уникнути повторної травматизації. У цьому тексті читайте поради від психотерапевтів Олени Сек та Володимира Петухова, які працюють з полоненими з 2017 року і супроводжували майже всі обміни, які були.

* у контексті цього тексту слово «людина» використовується у значенні до того, хто звільнився з полону

Читайте також: «Кожен матеріал — допомога людям, що постраждали», — як розповідати історії під час війни

Петухов і Сек пояснюють, що після полону людина переживає стан компресії — відчуття психологічного тиску. Тому часто вона сприймає прохання журналістів дати інтерв’ю як примус до розмови без права відмовити. Психотерапевти радять журналістам перед розмовою поставити собі важливе питання: «Навіщо мені це інтерв’ю потрібно? Допомогти? Підтримати? Написати історію, яка привертає увагу?» і далі залежно від відповіді створити стратегію спілкування.

Психотерапевти додають, що деколи, прагнучи зробити матеріал емоційним і наповненим деталями, журналісти можуть забувати про стан людини, з якою вони спілкуються. А це несе за собою відповідальність з певними наслідками.

– Були випадки, коли абсолютно щирі намагання поспілкуватися призводили до неприємних для людини наслідків. У журналіста є завдання — подати інформацію в певному ракурсі, щоб на це звернули увагу якомога більше людей. А завдання колишнього полоненого в цьому випадку — вберегти себе. Тому перед інтерв’ю з людиною має попрацювати психолог, і лише потім, якщо в людини буде бажання, вона може дати інтерв’ю, — зазначає Олена Сек.

Як спілкуватися зі звільненими з полону людьми?

Є чотири головні критерії, про які треба пам’ятати, беручи інтерв’ю в людини, яку звільнили з полону: повага, делікатність, відповідальність і людяність. Ось кілька правил, яких слід дотримуватися під час інтерв’ю:

У полоні людину могли допитувати, бити й змушувати казати те, що хотіла почути інша сторона. Щоб під час інтерв’ю вона почувалася спокійніше та не відчувала примусу, треба ставити відкриті питання. В іншому випадку, людина говоритиме те, що, на її думку, хоче почути журналіст.
Подбайте про безпеку та конфіденційність. Не повідомляйте повних персональних даних, місць проживання, інформацію про родичів людини.
Спостерігайте за мімікою, жестами, поглядом. Якщо вони змінилися від початку розмови, подумайте про те, чи ви не перейшли червону лінію.
Добирайте темп і тембр. Надто наполегливий тон та швидкі запитання можуть сприйматися людиною як допит.
Починайте розмову зі слів: «Ваш досвід дуже важливий, тому ми хочемо розповісти про нього іншим». Наголошуйте на тому, що людина має експертну позицію.
Поважайте досвід людей, яких інтерв’юєте, і не проявляйте жалість. Натомість ставтеся до них як до експертів з виживання. Адже ці люди показують, як можна переживати важкі обставини.
Не героїзуйте.
Є інформація особиста, а є та, яка належить Збройним Силам України. Тому, опрацьовуючи відповіді людини, яка пережила полон, зважайте на те, чи отримана інформація може загрожувати іншим.
Не розпитуйте про те, кого людина ще бачила у полоні. Це може погано вплинути на тих, хто досі перебуває в полоні. «Такими питаннями ви можете заплутати й самого респондента. Він потім буде думати, чи дійсно говорив з журналістом, чи це була розвідка або контррозвідка, чи тому він дав інформацію. Це може призвести до переживань», — додає Володимир Петухов.
Будьте обережні з питаннями на кшталт: «Як вас допитували?», «Які тортури застосовували?». З якою метою ви цікавитеся такими речима? Демонізувати ворога та створити йому образ непереможного противника? Такі інтерв’ю ворожа сторона може використовувати в своїх цілях.
Не робіть висновків та оціночних суджень щодо поведінки людини. Журналісти не судді і не слідчі. Всі висновки щодо поведінки людини, яку звільнили з полону, залишаємо компетентним органам.
Запитайте про те, що людині допомагало триматися, хто її підтримував, що вона вже встигла зробити після того, як повернулася.
Якщо людина реагує агресією чи слізьми, треба дати їй можливість висловити свою емоцію. Але пам’ятайте, агресія — це захисна реакція. Якщо респондент виявляє агресію, значить, ви зробили щось не так. Треба або поставити інше питання, або змінити тему. Спробуйте сказати «я з вами», «я не проти вас» та вибачтеся.

«У нас є можливість показати людині шляхи її розвитку, і емоція, яка народжується в цьому зростанні, може бути значно сильнішою і мотивуючою для всіх, ніж емоція страху, смерті, страждань. Мені подобається фраза: «Коли Господь закриває двері, він відкриває вікно». Допоможіть своїм героям це вікно побачити», — радить Олена Сек.

Як організувати зустріч із людиною, яка пережила полон?

Щоб організувати зустріч із людиною, яка пережила полон, слід звернутися до пресслужб таких установ:

Міністерство оборони України — psmodu@post.mil.gov.ua, +38 044 271-34-33;
Управління зв’язків з громадськістю Збройних Сил України (пресслужба Генштабу) — press@post.mil.gov.ua, +38 044 454-42-55;
Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України — press@minre.gov.ua;
Національне інформаційне бюро — nib.uncp.info@gmail.com.