Читати вимоги сторінок, зазначати детальну інформацію на самому аудіовізуальному продукті — це кілька простих кроків, які допоможуть захистити свої авторські права на контент, який публікується в мережі. The Lede розпитав експертів про те, що ще можна зробити, коли йдеться про захист від піратства та як оновлюється українське законодавство в цьому полі. 

Інтернет-піратство є досить розповсюдженою темою, яка має глобальний характер. Аудіовізуальні матеріали, книги, а також комп’ютерні програми незаконно розповсюджуються без дозволу автора. В Україні такі випадки зустрічаються дуже часто: згідно зі звітом Європейської комісії за 2019 рік, Україна має системну проблему з піратством та є «пріоритетом №2» для боротьби з цим явищем. Перше ж місце у звіті посідає Китай. 

59% не готові платити за контент в мережі

Спілка «Чистое небо» замовила компанії Gemius інше дослідження, яке глибше аналізує інтернет-аудиторію України та її поведінку з контентом в інтернеті. Згідно з ним, половина користувачів дивляться відео онлайн, 34% – скачують відео, а ще 13% – дивляться в інтернеті телебачення. 

Власне, як говорить дослідження, досить маленька кількість користувачів (34%) може відрізнити легальний контент від нелегального. 89% опитаних вважають, що боротися з піратством треба, але платити за легальний контент готові лише 14% користувачів, а раніше платили за телебачення або фільми – 6-7%. Натомість близько 59%  не готові платити за контент в інтернеті. Більшість з них (42%) вважають, що, заплативши за доступ до інтернету, вони вже оплатили і контент. Інші (27%) кажуть, що контент можна знайти безкоштовно. Серед опитаних інтернет-користувачів 46% ходять у кіно, 21% мають середній рівень доходу. Дослідження виявило, що молоді люди віком 18-25 років частіше за інших користувачів обходять блокування в інтернеті і відвідують піратський сайт «КіноГо».

Багато з режисерів українських стрічок після опублікування дослідження писали у  мережі Facebook, що дедалі частіше їхні фільми незаконно публікують у інтернеті. Протягом останніх 5 років дедалі більше українських фільмів після прем’єри були незаконно опубліковані у мережі. Серед таких стрічок опинились «Кіборги» режисера Ахтема Сеітаблаєва, «Стрімголов» Марини Степанської, «Українські шерифи» Романа Бондарчука та фільм «Міф» Катерини Мізіної

Наприклад, фільм «Українські шерифи» Бондарчука розмістили на піратській платформі через 10 хвилин після прем’єри. Ми спитали Романа, якою ж була ціна матеріальних втрат і яким чином це відбилось на продукції фільму.

Режисер говорить, що задля встановлення матеріальних втрат необхідно робити відповідну експертизу і зазначає, що насправді ціна за такі дії піратів висока, а проблема набагато глибша і системніша, ніж просто разова крадіжка і недоотримання фільмом касових зборів під час прокату: «Глядачі звикли безкарно дивитися фільми на піратських сайтах. Тому вони не йдуть у кінотеатр коли фільм  у прокаті, а чекають, коли  він з’явиться на “торентах”. Я багато разів стикався з тим, що люди, які піратили мої фільми, щиро пишались своїм вчинком: таке собі робінгудство – поділилися з ближнім, популяризували культуру. Навіть журналісти іноді питають, чому немає фільмів у вільному доступі на YouTube. Тому часто виходить так, що фільм у прокаті подивилось небагато людей. А потім виявляється, що він висить у лідерах зі скачування на “торентах”».

Роман Бондарчук вважає, що в цьому питанні людству «сильно не вистачає просвітництва, відчуття реальної відповідальності за піратство»

Не дивно, що піратство є досить розповсюдженим явищем, яке стосується не лише режисерів, але й авторів та усіх, хто створює контент. 

Згідно ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» – жоден фільм не повинен розповсюджуватись мережею Інтернет без дозволу власника прав на фільм. Найбільша шкода завдається власнику прав незаконним відтворенням/розповсюдженням фільмів-новинок кінопрокату, а також до їх офіційного релізу.

Сьогодні налічується дуже багато заяв українських медіагруп, режисерів та журналістів про важливість боротьби з піратством. Однак, на жаль, зловити пірата і притягнути його до відповідальності дуже важко.  

Лайфхаки від медіаюристів

Ігор Михайлов, заступник голови Української Антипіратської Асоціації, пояснює, що можна зробити для захисту контенту на адміністративному рівні.

«Я вважаю, що законодавство вдосконалюється постійно. Зараз готується нова редакція  Закону “Про авторське право і суміжні права”. Стосовно піратства основна зміна відбулась в 2017 році, коли в Закон “Про авторське право і суміжні права” ввели нову статтю (52-1), яка започаткувала механізм скарги на незаконно розповсюджений контент, який притягує зловмисника до адміністративної відповідальності. В реальності поліція не займається адміністративною відповідальністю, нажаль. Хоча є статті, є порушення, проте їх мало хто розглядає. Цивільна відповідальність не розглядається так само, оскільки процес триває занадто довго. Суд, який розглядає порушення прав інтелектуальної власності є, проте він не може почати свою роботу. Власне він повинен займатись цивільною відповідальністю. Громадяни користуються піратськими ресурсами, оскільки мають таку потребу. Фільми – це найбільш цікавий та потрібний контент серед користувачів. Головне, що вони (фільми, – ред.) були нові, гарної якості, а також у вільному доступі. Проблема потреби легального контенту досі є і вона буде, тому що у нас надто мало ресурсів, які можуть задовольнити користувача. Серед них: Megogo, Talkflix, Oll.tv – нажаль їх мало. Якщо їх з’явиться більше і перегляд буде дешевшим, тоді люди будуть мати доступ до якісного і почнуть платити за те, щоб переглянути фільм. Проблема у тому, що поки що не кожен може це собі дозволити». 

Згідно законодавства, Кримінальний кодекс встановлює відповідальність за порушення авторських і суміжних прав у статті 176. У будь-якому випадку відповідальність настає «за незаконні відтворення, розповсюдження чи інше використання творів, які є об’єктом авторського права, без дозволу авторів, якщо ці дії спричинили шкоду у значному розмірі».

Захист власних авторських прав, згідно закону, можливий, проте перед опублікуванням будь-якого контенту слід прочитати вимоги сторінки на якій ви публікуєте матеріал. Це допоможе не лише захистити власне ім’я і продукт, але й допоможе виграти адміністративну справу якщо вона буде. Про це нам розказала медіаюристка Аліна Правдіченко:

«Для добросовісних користувачів аудіовізуального продукту варто в титрах позначити своє авторське право. Це можна зробити за допомогою спеціальної позначки – ©, ім’я особи, яка має авторське право, та рік першої публікації твору, або ж просто зазначити авторів твору. По-перше, – це спростить можливість звернення за дозволом на використання відео для всіх охочих: вони будуть знати, до кого звертатись і кому належать права. По-друге, – зазначення імені є важливим моментом для підтвердження авторства. В Україні діє презумпція авторства, і у разі виникнення суперечки автором буде автоматично вважатись той, під чиїм іменем відео опубліковано». 

Крім того юристка зазначила, що публікуючи відео на різних платформах, важливо звертати увагу на умови його використання. Наприклад, на тому ж YouTube можна обрати як стандартну ліцензію, відповідно до якої користувачі  матимуть можливість звернутись до вас за дозволом на використання відео, так і ліцензію Creative Commons, яка дозволить необмеженому колу осіб використовувати ваше відео на певних умовах. 

У разі, якщо ваші авторські права на відео порушено в інтернеті, ви можете за спеціальною процедурою через адвоката звернутися до власника веб-сайту та (або) веб-сторінки, де незаконно розміщено ваш контент, із вимогою його видалення. Це передбачено статтею 52-1 Закону «Про авторське право і суміжні права», і в окремих випадках дозволить уникнути судової тяганини. 

Тож, дотримуватись правил перегляду легального контенту дуже просто. Варто лише створити профіль на легальній платформі, заплатити за фільм кошти і насолоджуватися переглядом. Таким чином ви не лише підтримуєте виробників українського кіно, але й допоможете в поширенні українського продукту. 

Авторка: Анастасія Соловей

Зображення: Unsplash

Цей матеріал підготовлено в межах Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED.