Як створювати матеріали про людей з інвалідністю

Мене звати Маргарита Тулуп. Останні 5 років я займаюся соціальною журналістикою. Визнаю, часом навіть я припускаюся помилок, зокрема, в текстах про людей з інвалідністю. Тож пропоную розібратися: як коректно писати про інвалідність, яку термінологію використовувати та який фокус вибрати.

Більше дізнавайтеся в онлайн-курсі «Журналістика толерантності»

Чому ми досі пишемо про інвалідність неправильно

Насамперед наші помилки у матеріалах пов’язані із моделлю сприйняття інвалідності у суспільстві. Наприклад, медична виходить із того, що всі люди з інвалідністю — хворі і їх потрібно лікувати. Благодійна модель ще й стверджує: усі люди з інвалідністю потребують опіки й неспроможні до самостійного життя, вона призводить до того, що в медіа з’являються жа́лісні матеріали. 

Проте буває, що про людей з інвалідністю розповідають героїчні історії — хтось без ніг водить машину, а без рук — малює. Кожен із вас читав щось на зразок «дівчинка із порушенням зору, попри обставини, завдяки друзям видала збірку поезій».  Це — ще один поширений стереотип, який полягає у тому, аби героїзувати людину з інвалідністю. У цьому є своя небезпека: аудиторія сприймає людину не як особистість, а крізь її інвалідність. Крім того, від інших людей з інвалідністю можуть очікувати певних досягнень — не завжди реалістичного для них рівня. Також героїзація може сприйматися як «компенсація» інвалідності. У тому, що особа з інвалідністю вступила в університет, немає нічого унікального — бо так реалізується право на освіту. А от історія про те, як людина з порушенням слуху вивчає іноземні мови, можливо, і справді варта уваги.

З чого почати написання тексту про інвалідність

Спершу спитайте себе: чи справді історія має інформаційний привід? Чи я хочу розповісти її лише тому, що йтиметься про людину з інвалідністю? Сама інвалідність вже давно не може бути інформаційним приводом. Вона — звичайна частина життя будь-якого розвинутого суспільства. Саме в цьому і проявляється соціальна модель інвалідності, до якої потрібно прагнути. Пам’ятайте, що кожна людина — повноцінна частина суспільства. Відтак, вона цілком може бути експертом чи експерткою у будь-яких питаннях. Не варто сприймати її як людину, що говорить лише про інвалідність або доступне середовище.  Однак, ви як журналіст маєте стежити, щоб рішення, які стосуються людей з інвалідністю, не приймалися без них. Наприклад, коли пишете, що відкрився інклюзивно-ресурсний центр, спитайте, що про це думають школярі з інвалідністю.

Яку термінологію використати

Ну і що з того, що журналісти припускаються помилок, спитаєте ви? Адже їх за це все одно не карають. На жаль, це посилює стереотипи. А викорінити їх набагато важче, ніж виправити граматичну помилку. Саме стереотипи найбільше дратують тих, кого вони стосуються. Колись у своєму тексті я написала про «спортсмена, який страждає ДЦП». Наступного дня він подзвонив мені і почав розмову зі слів: «Привіт, я нічим не страждаю. Я з цим живу». Це стало для мене уроком.  

Все починається з термінології. У своїх матеріалах користуйтеся Конвенцією ООН про права осіб з інвалідністю. Згадаймо соціальну модель інвалідності. Людина — насамперед людина. Саме тому варто використовувати термін «людина з інвалідністю». Крім того, у людини є соціальні ролі — це може бути і «пасажирка з інвалідністю», і «мама з інвалідністю». Звучить набагато краще, погодьтеся? 

Взагалі більшість людей з інвалідністю використовують звичні слова для опису щоденного життя. Користувачі візків «ходять на прогулянку», а люди з порушенням зору можуть бути «раді вас бачити». То ж і ви у своїх матеріалах говоріть так само. Проте варто уникати таких фраз, як «хворіє на…», «жертва (чогось)». Краще говорити «має аутизм», «пережив ДТП». Звісно, термін «інвалід» залишився у наших законах та назвах установ. Це потребує вирішення на державному рівні, тож поки доводиться користуватися застарілими назвами. 

Розширений словник термінів ви знайдете в кінці цього тексту. Якщо ж ви все одно не впевнені в тому, як назвати людину, краще запитайте в неї напряму: «Як вам хочеться, щоб я вас представила?»

Який фокус для матеріалу краще вибрати

Думайте проблематично та системно. Запитайте, що турбує людей з інвалідністю і пропонуйте варіанти вирішення проблеми на державному рівні. У тематиці інвалідності набагато більше тем, ніж ви можете собі уявити. Можна писати і про механізм її встановлення, і про те, як живуть люди в закритих спецзакладах, і про інклюзивну освіту, і про розвиток трансплантації органів у країні. Все це так чи інакше буде про інвалідність.

Не використовуйте свята або скандальні інформаційні приводи, щоб згадати у вашому медіа про людей з інвалідністю. У середовищі активістів 3 [третє] грудня жартівливо називають «день святого інваліда». Ця фраза наголошує на «святковій» актуалізації теми та героїчному тоні журналістських матеріалів. 

Я ніколи не планую свої тексти як матеріали про людей з інвалідністю. Коли вибираю тему історії, то насамперед думаю над суспільними проблемами. Наприклад, мені було цікаво дослідити, з якими проблемами стикаються родини, що виховують дітей із рідкісними хворобами. Я почала з того, що вивчила пацієнтські організації рідкісних хвороб та усвідомила: деякі з них очолюють чоловіки. Так народилася серія текстів про тат, які допомагають жити з важкою хворобою не лише своїм дітям, а й підтримують та об’єднують усіх пацієнтів України. 

Тож розповідайте про різних людей та їхні проблеми, які потребують системного вирішення. Думаю, що такий підхід, врешті, непомітно зробить інвалідність вагомою частиною вашої щоденної роботи. 

Як інтерв’ювати людей з інвалідністю

Деякі види інвалідності — візуально невидимі, тому ви цілком можете не знати про те, що перед вами людина з інвалідністю.  У свій час мені допомогла проста порада — спілкуйтеся з людиною з інвалідністю так само, як і з іншими людьми. Проте якщо людина є недієздатною або розмова відбувається з дитиною — отримайте бодай усний дозвіл на спілкування у батьків або опікуна. 

Якщо ви спілкуєтеся з допомогою перекладача або помічника, говоріть саме до людини з інвалідністю, дивіться їй в очі і будьте терплячими: не закінчуйте речення за співрозмовника. Незалежно від порушень, кожна людина може в той чи інший спосіб висловити свою думку. Важливо показати її самостійність: це олюднює матеріал, наближає його до аудиторії, дає краще зрозуміти особливості життя героя. Тим паче, це найетичніший підхід — людина, про яку йдеться в матеріалі, повинна мати право висловити свою думку. 

Корисними у роботі з вашими героями будуть базові знання про травму або діагноз, які призвели до інвалідності. Також важливо розуміти, як інвалідність вплинула на здоров’я вашого героя. Тож готуйтеся до розмови, досліджуйте проблему, про яку будете говорити – це убезпечить вас від некоректних запитань і невпевненості під час розмови. 

Отже, коли розповідаєте аудиторії про людей з інвалідністю, не героїзуйте їх. Говоріть про них насамперед як про людей і не сприймайте їхнє життя через діагноз. Допомагайте суспільству якнайшвидше перейти до соціальної моделі сприйняття інвалідності. Це потрібно не лише людям з інвалідністю, а й кожному та кожній із нас.    

Словник термінів

Авторка: Маргарита Тулуп

Зображення: Unsplash